Авторка сама пише слова та музику до своїх пісень, але співпрацює у аранжуванні та записі з іноземцями, які направду приходять у захват від того, як звучить українська мова, зокрема у піснях, тим паче що багато хто з них чує українську вперше.
«Коли музиканти діляться зі мною враженнями і своїми інсайтами, побачивши під іншим кутом творення музики через фонетику нашої мови – мені невимовно приємно і гордістно, що наш скарб оцінюють належним чином» – каже співачка
Якщо аранжування до попередньої пісні робили індонезійські музиканти,
То цю пісню записували та аранжували американці.
Про що ж власне, вона?
про те, що будь-який біль рано чи пізно проростає квітами – Як обіцянка майбутнього, такого світлого, якого нам так бажається. Особливо у такі темні часи.
Ми розкидані по світу.
І наче уві сні або у думках – ми знову і знову повертаємось додому. І ця мрія, яка зараз гріє серце – одного дня таки стане реальністю
І можливо, буде здаватись, що це сон, бо ми цього так хотіли – та це буде вже наяву. Сльози, живі і теплі, нам будуть знаком : ось вона, зустріч. нова омріяна реальність нових нас.
“Піаніно до пісні писала на Балі, серед глибокої ночі – звучання bedroom piano – все як є – приглушений звук відбивався від стін, чути натиски на клавіші, воно нечітке та інтимне. Наче ти поряд у кімнаті стоїш, а я тобі граю. Хоча пишучи пісні, я такого ефекту і бажаю добитись. Ось так, на вушко, про головне”
Але ледве вичистили гучних цикад, що гуділи за вікном і потрапили у запис – а це вже було пісні не на користь» – каже співачка.
Є також музичне відео. Зйомки відбулись вже у Києві
Роботу можна побачити у інстаграм співачки @alonamakukh
А послухати пісню – на усіх музичних майданчиках
У чому користь смальцю?
