- Брак відчуття нагальності моменту.
Надзвичайна повільність, забюрократизованість, вагання партнерів дозволили Росії перехопити ініціативу – пристосуватися до санкцій, налагодити виробництво зброї у великих обсягах, мобілізувати велику кількість вояків.
- Відсутність стратегії.
Якщо одні країни виступають за якнайшвидше надання Україні всієї необхідної підтримки для звільнення окупованих територій і поразки Росії, то інші продовжують політику дозованої допомоги, яка б лише унеможливила колапс України як держави.
- Заслабкі санкції.
Механізм санкцій запроваджувався надто повільно і не зачіпав найбільш вразливі місця російської економіки. Треті країни користуються лазівками для обходу обмежень.
- Недостатня кількість зброї.
Партнери виявилися неспроможними своєчасно надати Україні зброю в потрібних обсягах. Вони також не зуміли налагодити виробництво зброї на належному рівні.
- Обмеження щодо самозахисту.
Західні уряди встановили заборону на використання зброї на території країни-агресора.
- Провальна комунікація.
Західні лідери здійснили низку стратегічних комунікаційних помилок, роблячи заяви про «порятунок обличчя» Путіна, виключаючи елементи стратегічної невизначеності (про те, що армії країн Заходу не воюватимуть на боці України), тощо.
- Блокування запрошення до НАТО.
Членство України в Альянсі – єдиний надійний чинник гарантування безпеки нашої держави. Проте частина партнерів виключає можливість запрошення України до НАТО до завершення війни (тим самим заохочуючи Путіна її продовжувати).
Топ-4 досягнень Заходу за два роки великої війни Росії в Україні
- Статус кандидата на членство в ЄС.
Країни ЄС вдалися до ухвалення історичного рішення, яке в довоєнні часи видавалося нереалістичним. А саме – надання Україні статусу кандидата на членство в ЄС та рішення про відкриття вступних переговорів.
- Зняття табу на критичні види озброєнь.
Під тиском українців західні уряди погодилися надати ЗСУ ефективні системи артилерії, ППО, бронетехніки, авіації, тощо. Наразі Україна розраховує на американські ATACMS (дальністю 300 км+) і німецькі Taurus.
- Недопущення економічного колапсу.
Завдяки суттєвій бюджетній підтримці Україна виявилася стійкою для підтримання порівняно стабільної фінансової, економічної ситуації. За два роки війни Україні було надано західних кредитів та безповоротної допомоги на 31 млрд доларів[1].
- Збереження суспільної підтримки.
Путін розраховував, що західні суспільства швидко стомляться від підтримки України. Натомість 72% опитаних громадян країн ЄС досі виступають за фінансову допомогу Україні, 60% схвально ставляться до купівлі і поставок зброї ЄС для України[2]. І надалі досить високі показники суспільного схвалення підтримки України у США, Британії, Японії.
[1] РБК-Україна. Інтервʼю з міністром фінансів Сергієм Марченком. 28 грудня 2023 року: https://bit.ly/48r0G7I
[2] Eurobarometer. Опитування проведене у жовтні-листопаді 2023 року: https://bit.ly/3UQASit
Топ-5 Game Changers
Які ініціативи міжнародних партнерів наблизять перемогу України?
- Більше, новіше і вчасно надане озброєння.
Суттєве нарощування виробництва озброєння, зокрема і через спільне виробництво з Україною стане потужним сигналом щодо рішучості демократій протистояти агресору. Важливо своєчасно передавати країні найновіші розробки. Конче необхідні Україні далекобійні ракети – американські ATACMS (дальністю 300 км+) і німецькі Taurus
- Конфіскація коштів на користь України.
Конфіскація російських активів (щонайменше 300 млрд доларів США), заморожених західними країнами, суттєво поліпшить шанси на перемогу України у війні на виснаження.
- Запрошення і початок вступу до НАТО.
Запрошення України до Альянсу стане рішучим геополітичним кроком, який продемонструє, що Україна вже ніколи не буде частиною «російської імперії» у будь-якому з її перевтілень. Це стане суттєвим сигналом для Путіна щодо марності продовження воєнних дій.
- Проміжні безпекові гарантії.
Партнери вже на нинішньому етапі мають дати серйозніші безпекові гарантії, ніж це передбачено нинішніми домовленостями. За мінімальний приклад країни могли би взяти так званий підхід «стратегічної невизначеності» (гарантії для Швеції і Фінляндії до їхнього вступу в НАТО; або модель гарантій США для Тайваню).
- Контроль за дотриманням санкцій.
Партнери мають запровадити надійні інструменти з моніторингу, контролю за дотриманням обмежувальних заходів третіми сторонами.
