Художниця американського походження із сильним українським корінням привезе зі Сполучених Штатів картини, скульптури та інсталяції, створені під час російсько-української війни.
Особливу увагу мисткиня приділяє традиційним, переосмисленим із погляду сьогодення українським лялькам-мотанкам. У своїх роботах вона намагається подолати розрив між вишивками своєї бабусі, створеними під час Другої світової війни в ув’язненні в ГУЛАГу, і своїми сучасними українськими портретами та скульптурами.
Рондяк почала усвідомлювати наслідки травми поколінь, створюючи колажі з тканини. Завдяки творчості мисткиня долає біль, породжений жорстокістю російського вторгнення, та прагне надихнути інших.
“Я досліджую, як накопичений багатьма поколіннями біль трансформується в національне самоусвідомлення та силу стійкості. В моєму випадку це також проявилося: натхнення черпаю від спогадів про мою бабусю, якої я ніколи не зустрічала, а також від досвіду моєї сім’ї в Україні під час історичних подій Другої світової війни, сталінських репресій, Помаранчевої революції, Революції Гідності та повномасштабного російського вторгнення.
Мої сучасні жіночі портрети постали як метафора рішучого та незламного духу України. У своїх колажах я поєдную історичні сімейні документи, родинні листи та актуальні газетні вирізки, унаочнюючи тяглість поколінь, актуальність тих ідей і прагень, якими жили наші предки, викликів, які вони долали, звертаюся до їх мудрості.
Вірю, що мистецтво має свою силу і свій голос у сьогоденній боротьбі проти загарбника, тож своєю творчістю хочу посилити голоси з України, несучи їх, виголошуючи мовою мистецтва в інших країнах”, – каже Оля Рондяк.
Тож у Галереї протестного мистецтва Музею Майдану відбудеться презентація виставки “Невидима рука”. Оля Рондяк у такий спосіб хоче підтримати українців у боротьбі з російськими окупантами та вшанувати пам’ять загиблих українських борців за свободу. Для низки робіт художниця, яка працює у змішаній техніці, використала паризький гіпс як символ зцілення, адже саме його використовують для лікування зламаних кісток. Тож Рондяк переконана: мистецтво не лише зцілює, захищає та об’єднує, а ще й є доконечне потрібним елементом для виживання. Назва виставки символізує невидиму силу, яка веде та надихає.
“Сучасне мистецтво Олі Рондяк, яка народилася в Америці, глибоко закорінене в народну традицію. Модернові колажі та скульптури цієї добре знаної у світі мисткині ґрунтуються на історичній свідомості та травматичному досвіді її родини в Україні – від наївних ляльок-мотанок до стражденних вишиванок бабусі у гулагівських таборах. Оля своїми творами не лише прагне зцілити та зробити сильнішою свою зранену батьківщину в буремний час боротьби за її майбутнє, а й актуалізувати роль України у сучасному поступі світу, привернути його увагу до історичної пам’яті та культурної самобутності героїчного й непереможного народу, який мужньо захищає людство від московської чуми. Драматичні паралелі минулих визвольних змагань і сьогодення з особливою силою перегукуються на виставці Рондяк, яку ми радо відкриваємо у галереї протестного мистецтва Музею Майдану”, – зазначає Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції Гідності
Нові твори Олі Рондяк, що постали вже після початку повномасштабної війни, будуть доповнені давнішими, частина з яких – із колекції Національного музею Революції Гідності.
Виставка у Галереї протестного мистецтва Музею Майдану триватиме до 12 травня.
Вхід вільний.
Графік роботи Галереї (Київ, вул. Липська, 16, 1-й поверх):
з вівторка до неділі – 11:00–18:00, понеділок – вихідний.
ПРО ХУДОЖНИЦЮ
Оля Рондяк народилася у США, однак 30 років жила в Україні. Мистецтвознавець та магістр клінічної психології. Почала малювати під час Помаранчевої революції. Згодом створювала жіночі портрети як метафору України. Її роботи виставлялися зокрема у США, Японії, Франції, Великій Британії, Німеччині та Україні.
Олю Рондяк відзначив Український інститут модерного мистецтва у Чикаго за її значний внесок у культурну дипломатію та популяризацію України у світі через її мистецтво.
