Шановні кияни, ну серйозно, невже хтось мав намір святити паску в кінотеатрі “Жовтень”?
Так, так, священне і мирське, але Київ під час Великодня не перетворюється на єдиний сакральний простір – принаймні, в інтерпретації більшости з нас. Світські події відбуваються. Не пов’язані з Великоднем події відбуваються. Вони просто не перетинаються з релігійним життям і це нормально і це те як усе має виглядати.
Інше діло, коли хтось їх цілеспрямовано перетинає. Коли хтось, абсолютно не стоячи на ультраправих чи бодай консервативних позиціях, вкидає очевидний байт для ультраправих і консерваторів із патосом “наступу на українську ідентичність”, подивіться, поки ви святкуєте своє найбільше свято, пов’язане з концептом надії та відродження, котрі для нас нині сакральні вже тим що далекі, десь там на Подолі голубі в сраку їбуться! Це ваша Україна? Це те, про що ви хочете чути в контексті Великодня?
А це, звісно ж, не те. Бо ви не цільова авдиторія квір-кінофестивалю, то з якого б це дідька ви мали про нього чути? Ну, якби про це не подбала конкретна особа, котрій пофіг що на ЛҐБТ, що на канонічність святкування Великодня в Україні; котрій не пофіг на деструктивні та конфліктні вкиди, якими вона системно займається останнім часом.
Та курва мать, думайте трохи.
Остап Українець
