Соціологи розпитали українців кому вони довіряють

Поділитися

Серед відомих діячів у сфері оборони найбільшу довіру, за даними соціологів Київського міжнародного інституту соціології, мають колишній командувач ЗСУ, а нині посол у Великій Британії Валерій Залужний (73% довіряють, 21% не довіряють, баланс – +52%). Завдяки успішним дроновим операціям на друге місце потрапив командувач Сил безпілотних систем Роберт Бровді (Мадяр) – 70% довіряють, 7% не довіряють, а баланс становить +63%. Замикає трійку кращих екскерівник ГУР МО та чинний керівник Офісу Президента Кирило Буданов (70% довіряють, 22% не довіряють, баланс – +48%). Це виглядає доволі логічно, зважаючи на активну фазу війни. Звісно, після перемоги за кілька років військові не будуть такі затребувані у свідомості пересічних українців.
А серед політиків і громадсько-політичних діячів зі списку, найвищі показники довіри має звісно президент Володимир Зеленський (61% довіряють і 34% не довіряють, баланс +27%). Маючи такий медійний ресурс та вертикаль влади, було б дивно, якби він не очолював рейтинг. А ось друге місце прикро дивує – мер Харкова Ігор Терехов (52% довіряють і 19% не довіряють, баланс +32%) Його так зване безкоштовне метро, а насправді мільярдні збитки за які платять чомусь усі українці своїми податками, а не просто харків”яни за власний проїзд, доводить, що совок ще рулить в головах багатьох українців і прагнення халяви перемагає здоровий глузд. Адже Терехов вбиває Харків такою діяльністю, проте більшість не розуміє елементарного.

А ось третє місце довіри у міністра оборони Михайла Федорова (50% довіряють і 21% не довіряють, баланс +29%) приємно радує. Тут переміг якраз здоровий глузд. за пів року Федоров навіть лад в міністерстві у багатьох галузях, чого до того не було понад 30 років. Тепер він починає армійську реформу. Можливо, в Україні народився новий крутий господарник, який визначатиме майбутнє країни на кілька десятиліть. Звучить ніби пафосно, але податкова реформа Азарова, наприклад, мордувала Україну півтора десятка років. Федоров ж адекватний і прогресивний молодий чоловік.

Далі за показниками довіри йдуть О. Ляшко (47% довіряють і 43% не довіряють, баланс +5%) і С. Притула (46% довіряють і 44% не довіряють, баланс +2%). Хоч Ляшко і воює, але його політичне минуле грає з ним злий жарт. А щодо Притули, то термін “волонтер” після десятків, якщо не сотень кримінальних справ щодо розкрадання “волонтерки” поставив весь волонтерський рух під велике питання чи потрібні українцям “злодійчуки” у владі? Відповідь з рейтингу Притули очевидна.

Усі інші політики і громадсько-політичні діячі зі списку мають негативний баланс, тобто їм не довіряють більше, ніж довіряють. Водночас серед них можна виокремити тих, чиї показники (для українських реалій) є відносно високими: В. Кличко, Ю. Свириденко, Д. Разумков, О. Гончаренко. Їх баланс довіри-недовіри від’ємний, він становить від -11% до -23%, але їм не довіряють менше половини опитаних (а у випадку Ю. Свириденко, Д. Разумкова, О. Гончаренка доволі багато не знають їх).

Петру  Порошенку довіряють лише 26%, не довіряють аж 71% (баланс – -45%). Найнижчі ж показники довіри в регіонала Юрія Бойка (6% довіряють і 78% не довіряють, баланс -72%) і Юдії Тимошенко (11% довіряють і 85% не довіряють, баланс -75%).

Перспективно виглядає на фоні старих політиків Андрій Білецький, якому довіряють 49%, не довіряють – 12%, а баланс, відповідно, становить +38%. При цьому 33% навіть з «підказкою» не знали, хто такий А. Білецький, тобто у нього є суттєві перспективи за рахунок вищої поінформованості покращити свої показники.

Головнокомандувачу О. Сирському довіряють 52%, не довіряють – 36%, баланс становить +16%.

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Під час підготовки результатів опитування ми ще раз переглянули свій аналіз і коментарі за січень 2026 року. Вони лишаються актуальними і на цей момент, тому варто їх нагадати (див. далі з деякими уточнення, що відображають динаміку та нові знахідки останніх місяців).

Отже, результати опитування засвідчують, що рівень довіри до умовно «старих» політиків є низьким і очевидним є запит на нове покоління лідерів («нові» обличчя), які добре себе зарекомендували під час повномасштабної війни.

Ми бачимо, що серед нинішніх діячів у політичній і громадських сферах доволі високу довіру і перспективи мають М. Федоров (молодий перспективний міністр оборони і лідер у сфері передових технологій, що українці постійно бачать на полі бою), І. Терехов (представник місцевого самоврядування, який – з точки зору багатьох громадян – нібито ефективно організовує життя громади попри прифронтовий статус, особливо – на тлі складної зими, де його образ «міцного господарника» був посилений), В. Кім (подібні міркування, як і щодо І. Терехова), С. Притула (волонтер, чия організація робить масштабний внесок в оборону). Певне «відродження» може мати О. Ляшко – завдяки своєму досвіду участі в Силах оборони, хоча коли настане мирний час «минуле» може знову вплинути на його сприйняття.

Ю. Свириденко, Д. Разумков, В. Кличко, О. Гончаренко мають нижчу довіру, але все ж наразі вони мають певний сегмент і зберігають хоч і стримані, але також перспективи (особливо якщо мова йде про отримання фракції в наступному парламенті). Зокрема, довіра О. Гончаренку зросла за останні декілька місяців. Деякі із «старих» діячів також зберігають «ядро» прихильників (і навіть дещо нарощують), що може дозволити зайти в парламент. Проте у їх випадку очевидною є «стеля» можливостей (через занадто високу недовіру і антирейтинг).

Проте усі зазначені вище діячі помітно поступаються військовим діячам, насамперед – В. Залужному і К. Буданову (які мають вищу довіру навіть ніж В. Зеленський). Це відображає істотний запит громадськості бачити успішних військових діячів на чолі держави після війни. Утім, ми говоримо про запит зараз, в умовах війни і коли актуалізованою є потреба у лідері-«національному захиснику». Проте якщо війна завершиться на сприятливих для України умовах (надійні гарантії безпеки, реалістична перспектива членства в ЄС та пришвидшена відбудова тощо) і якщо буде тривала підготовка до виборів, тоді запит громадському може змінитися (наприклад, на користь реформаторів, які зможуть забезпечити процвітання країни, подолання корупції тощо).

Весілля за $5 000 як нова норма: як міленіали переосмислюють життєві віхи в США