17 вересня 1939 року СРСР, реалізовуючи союзницькі домовленості із нацистською Німеччиною (викладені у таємному протоколі до так званого Пакту Молотова-Ріббентропа), напав на Польщу, яка в той час чинила опір нацистам. Червона армія, порушивши цілий ряд міжнародних договорів, вступила на територію Польщі в рамках так званої «спецоперації» з тим, щоб «взяти під свій захист життя і майно українського і білоруського населення східних областей Польщі». 
За два роки, відступаючи із цих земель під натиском вчорашнього союзника, радянці залишили після себе цілі комплекси масових поховань. Львів, Буськ, Городок, Комарно-Рудки, Щирець, Бібрка, Жовква, Кам’янка-Бузька, Судова Вишня, Яворів, Лопатин, Станіслав, Пшеничники, Дем’янів Лаз, Посіч, Єзупіль, Більшівці, Бугрівка, Тернопіль, Перемишель та Добромиль – тогочасні Бучі, Маріуполі та Ізюми з сотнями і тисячами закатованих.
На досить відомому фото: Львів у червні 1941, німці відкрили в’язниці, щоб родичі впізнавали закатованих енкаведистами, шок на обличчі і хусточки, якими закривають обличчя від запаху мертвих тіл… 
У червні 1941 року радянські каральні органи, тікаючи від німців, здійснили масові страти в’язнів у тюрмах на заході України.
Спочатку органи НКВД планували розстрілювати ув’язнених з серйозними вироками, а решту вивезти в тюрми СРСР. Однак вагонів для евакуації забракло і людей страчували масово, без вироків і попередньої перевірки статті арешту.
Вбивства людей тривали з 22 по 27 червня. 24 червня радянські каральні органи покинули Львів, однак згодом повернулися і завершили почате. 
У перші дні людей мордували у карцерах та підвалах. Згодом, поспішаючи, в’язнів страчували просто у камерах: розстрілювали, кидали гранати.
За декілька днів після цього злочину Львів зайняли німці, які відкрили в’язниці. Містяни могли опізнати вбитих, знайти тіла своїх родичів. 
Дослідники стверджують: протягом тижня у тюрмах на заході України НКВД вбив близько 22 тисяч людей.
Події понад восьмидесятилітньої давності – відповідь на питання, ЯК стали можливими Буча, Маріуполь та Ізюм? Непокаране зло – повертається, пам’ятаєте? Це воно і є. І якщо рашизм у ХХІ ст. не отримає свого Нюрнберзького процесу, він матиме змогу повернутись. Якщо його не буде знищено, а потім засуджено – ми будемо приречені перераховувати нові назви місць масових злочинів. Якщо самі не станемо їхніми жертвами. 
