“Мир хатам, війна палацам” — назва роману українського письменника Юрія Смолича, що з’явився понад півстоліття тому, нині набуває нових смислів. У мальовничих місцевостях України працює бульдозер, нещадно руйнуючи скромні хатини. На їхньому місці виростають розкішні особняки. А колишні панські й графські палаци — архітектурні пам’ятки — нерідко продають з молотка. Вони перетворюються на майданчики для розваг, чого й так вистачає під зав’язку. Нещодавно на Тернопіллі було застосовано “казкову” схему відчуження одного з унікальних палаців, до речі, державного майна, — за борги. Таке враження, що в тих палацах уже давно орудують “привиди”…
Палац графської родини Семенських—Левицьких, збудований у місті Хоросткові наприкінці XVIII ст. у стилі класицизму, кілька десятиліть поспіль використовувала держустанова — Подільська дослідна станція Тернопільського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук. Однак організація загрузла в боргах, зокрема перед Пенсійним фондом. І на підставі рішення суду не змогла їх сплатити. Тоді відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області наклав арешт на майно дослідної станції — палац (який останнім часом стояв пусткою), описав його і виставив на прилюдні торги.
Пам’ятку архітектури в мальовничому дендропарку Хоросткова — графський палац площею 665 м2, який помалу руйнувався, оцінили скромно — у 206 тис. грн. Що ледь перевищило 300 грн за квадратний метр. Та з учасників торгів ніхто не заявляв претензій щодо експертної оцінки, проведеної тернопільським ТОВ “Орієнтир-Реформа”, і не оскаржував її. Як згодом з’ясувалося, частину покупців оцінка повністю задовольняла, а дехто сподівався, що реальна ціна об’єкта визначиться шляхом змагання пропозицій.
І ось на початку грудня 2012 року відбулися прилюдні торги з реалізації цього державного майна. Організувала їх Тернопільська філія ТОВ “ДТ Еліт Сервіс”.
Низька ціна й привабливе місце розташування об’єкта заманили на цю подію аж вісім учасників.
Для Хоросткова палац був аж ніяк не зайвим. У ньому можна було б відкрити музей міста або оселити міськраду, яка тулиться в старому будинку. Саме тому депутати передбачили в спецфонді бюджету Хоросткова 483 тис. грн і доручили міському голові Ганні Олійник узяти участь у торгах з продажу палацу. Що вона й зробила.
Під час торгів кінцева ціна об’єкта більш ніж утричі перевищила початкову. Переможцем став підприємець з Гусятина Віталій Петелецький, який запропонував за палац 660 тис. грн. Та це була лише видимість запеклого змагання. Адже переможець… відмовився підписати протокол торгів.
Того ж дня торги були тихенько поновлені, про що представник міської ради й деякі інші учасники навіть не здогадувалися. Організатори торгів скористалися Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, який затверджено наказом Міністерства юстиції від 27.10.1999 р., в якому не вказано термін поновлення торгів. У цьому “поновленому” заході взяли участь лише троє осіб. Переміг підприємець з цього ж таки Гусятинського району Володимир Дідур, котрий запропонував аж… 240 тис. грн.
Державний бюджет недоотримав понад 400 тис. грн. Міський голова Хоросткова Ганна Олійник не перебільшує, кажучи: “Організатори торгів і державу ошукали, і поглумилися над інтересами місцевої громади. Адже палац було б доцільно використовувати для її потреб”.
Гусятинський райвідділ УМВС України в Тернопільській області наприкінці грудня
2012 року розпочав кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.1
ст. 358 Кримінального кодексу України (“Підроблення документів, печаток, штампів…”). Але в березні 2013-го міліція провадження закрила. Підстава — відсутність складу злочину. Після звернень народних депутатів Олега Сиротюка і Михайла Апостола прокуратура Тернопільської області перевірила законність ухвалення рішення і скасувала його. В липні досудове розслідування було поновлено. Однак, як на мене, згадана юридична кваліфікація цього злочину видається дивною, адже фактично група осіб вчинила шахрайство.
А переможець торгів пан Дідур не сидить склавши руки. Право власності на нерухоме майно він зареєстрував. Без дозволу місцевого органу охорони культурної спадщини новий власник пам’ятки розпочав ремонт у приміщеннях палацу, чим порушив норми закону “Про охорону культурної спадщини” (п. 1 ст. 26).
На Тернопіллі збереглося чимало розкішних палаців періоду Середньовіччя та Нового часу. Наприклад, князівські палаци у Збаражі та Вишнівці знайшли ефективного господаря в особі Національного заповідника “Замки Тернопілля”, який займається їх відновленням. Мисливський палац графа Потоцького в селі Рай поблизу Бережан Сокальсько-Жовківська єпархія УГКЦ використовує для утримання дітей-інвалідів. Внутрішній ремонт цієї пам’ятки зроблений, а для зовнішнього відновлення традиційно бракує коштів. Палац графа Бадені в Коропці, що у власності територіальних громад області, на жаль, не використовується. Але ніхто не наважився продавати ці скарби за безцінь, під конкретного покупця. А в Гусятинському районі вчинили інакше. То чим це не підказка власникам архітектурних та інших пам’яток, як можна безкарно їх відчужувати за низькими цінами? Була б домовленість, а покупці завжди знайдуться.
Роман Якель, Дзеркало тижня
