Від Тернопільщини народним депутатом обирали жінку лише один раз – у далекому 1990 році Марію Куземко (на фото вгорі). Народилась відома рухівка з прізвищем Гуменю́к. Побачила світ Марія Василівна у лютому 1948 року в селі Буряківка Заліщицького району. Закінчила філологічний факультет Тернопільського педагогічного інституту у 1991 р. Проживала в с. Острів Тернопільського району. Працювала продавцем у колгоспі, референтом Тернопільського обласного товариства «Знання». Співорганізатор обласної організації НРУ (1989). Засновниця і редактор газети «Дзвін» (1989). Голова обласної організації «Меморіалу» (1989-1990). Від 1983 оповідання Марії Куземко друкувалися в газеті «Літературна Україна», журналі «Радянська жінка», обласній пресі. Авторка книжки «І жити, і любити» (1988, повість, оповідання, новели). У 1990 році обиралася депутатом до Верховної Ради України 1-го скликання, у складі «Народної ради» (секретар комісії з питань культури і духовного відродження), повідомляє Вікіпедія Нічим особливим так і не запам’яталася як і більшість перших нардепів-демократів перших демократичних скликань. А от сьогоднішні народні депутатки впадають в око своїми нарядами і щоденними макіяжами.
Про жінок-нардепів, які відрізняються зовнішньою красою та мають, на наш погляд, не до кінця розкрите під час виборчої кампанії «резюме». Ось наші обраниці у алфавітному порядку.
Бордюг Інна Леонідівна, 28 років, киянка, провела дитинство у Криму (Радикальна Партія Олега Ляшка). Співачка, під псевдонімом Злата Огнєвич брала участь у конкурсі Євробачення-2013. Їй приписували близькі стосунки з Єгором Бенкендорфом (на фото нижче), який раніше працював на телеканалі «Інтер». Коли Сергій Льовочкін очолив Адміністрацію президента Віктора Януковича Бенкендорф очолив НТКУ, що висувала Огнєвіч на Євробачення. Також власників «Інтера» вважають спонсорами Ляшка.
Також співачці приписували стосунки з екс-міністром транспорту Миколою Рудьковським (на фото нижче), вихідцем з Чернігівщини.
Мати Співачки Ганна Бордюг була директоркою кафе у Судаку, яке було зареєстрована на мешканку Чернігова Тетяну Савченко.
Донець Тетяна Анатоліївна, 34 роки, дніпропетровчанка, що переїхала у Київ («Народний фронт»). Мати депутата Наталія Донець (на фото нижче) є довіреною особою екс-прем’єр-міністра Павла Лазаренка, на неї було оформлено частки у кількох компаніях, що тримали активи, поки Лазаренко сидів у американській тюрмі. У свою чергу Лазаренко у 90-х створив партію «Громада», яку очолив Олександр Турчинов, один з лідерів «Народного фронту». Світські хроніки відмічають, що Тетяна Донець спочатку “сосала” у нардепа-регіонала Горбаля. Нині є у близьких стосунках з ще одним списочником «Народного фронту» Денисом Дзензерським (на фото нижче) – сином дніпропетровського бізнесмена Віктора Дзензерського (акумулятори «Веста»), який за словами Вікторії Сюмар, був одним з основних спонсорів партії Яценюка-Турчинова на цих виборах.
Кошелєва Альона Володимирівна, 24 роки, харків’янка (Радикальна Партія Олега Ляшка). Донька директора «Харківського лікеро-горілчаного заводу» Володимира Кошелєва (на фото нижче). Раніше у ЗМІ повідомлялось, що цей завод належить компанії «Олімп» донецького горілчаника Павла Климця, що раніше був нардепом від Партії регіонів. Однак «ХЛВЗ» насправді належить не Климцю, а фірмам «КФ Моноліт» та «ДТФ Сталкер». Вони зареєстровані відповідно на мешканців Макіївки Генадія Ісакова та Лілію Орехову (дівоче прізвище Нізамієва). Мати Орехової Нурфія Нізамієва була співвласницею макіївського кафе «Лаватерія» (ТОВ Десан»), а у 2008 році передала свою частку лондонській фірмі «Ultratest Systems Limited». З цією фірмою пов’язаний Раджеш Кумар Сарайя. Інша його фірма «Стіл Монт трейдінг» цієї отримала контракт на постачання вугілля з ПАР до України.
Кошелєв став директором «ХЛВЗ» саме тоді, коли «Олімп» передав завод макіївчанам.
Кошелєв раніше також очолював ТОВ «Караванський завод кормових дріжджів» (Люботин), основним власником якого є харків’янин Анатолій Лесняк. Цей завод працює у кооперації з Караванським спиртзаводом, що належить державному «Укрспирту».
Сама депутатка раніше працювала адміністратором у ресторані Ciro`s Pomodoro, що входить до мережі італійця Чіро Орсіні. Він і відкривав ресторан у Харкові. У Києві ресторан під такою назвою відкрили донька екс-прем’єрки Юлії Тимошенко Євгенія та Шон Карр, який тоді ще був чоловіком Євгенії. Однак згодом вони продали цей заклад.
Пташник Вікторія Юріївна, 31 рік, киянка («Самопоміч»). Батьки нардепа Тетяна та Юрій пташники мають торгову фірму «Віпта».
У 2004-2006 роках очолювала юридичний відділ «Діамантбанку» Давида Жванії. Потім п’ять років робила кар’єру у юридичній фірмі «Спенсер і Кауфманн». Керівник цієї фірми Валентин Загарія очолює Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури України.
Окрім того Загарія працював у юрфірмі «Шевченко, Дідковський і партнери», представник якої Ігор Шевченко нині призначений міністром екології та природних ресурсів.
Романова Анна Анатоліївна, 29 років, чернігівчанка («Самопоміч»). Невістка багаторічної голови Чернігівської облради Наталії Романової.
У 2000-х займалась маркетингом у фірмі «Вена», що продає будівельні матеріали. Власники фірми Сергій Семененко і Юрій Шуляк започаткували політичний проект «Громадська думка», який згодом перетворився у партію «Громадська солідарність». За підтримки цієї партії Анна Романова балотувалась у мери Чернігова, однак знялась перед голосуванням і стала заступником міського голови Олександра Соколова.
Сотник Олена Сергіївна, 32 роки, киянка («Самопоміч»). Партнерка «Адвокатської групи «Солодко і партнери» Євгена Солодко. У 2004 році займалась банкрутством заводу «Свема» (Шостка), який тоді очолював Юрій Чмир, що був губернатором Сумщини у останні роки, а у дні Майдану був заступником голови Адміністрації президента.
Вона є доброю знайомою Анатолія Анеліна, бізнес-партнера Олександра Януковича та засновника низки фірм, що за часів Януковича отримували мільярдні підряди в системі «Укрзалізниці». Також Амелін досі значиться членом ДКЦПФР. Офіційно відомо, що Сотник і Амелін у 2012 році разом закінчили «Українську школу політичних студій» (разом з ними випускницею була ще одна спис очниця «Самопомочі» Ганна Гопко). Також Амелін і Сотник разом давали вечерю у Оксфорді. Також Сотник і Амелін є експертами «Реанімаційного пакету реформ»., повідомляє сайт “Наші гроші”
Після виходу матеріалу Олена Сотник опублікувала на своїй сторінці у фейсбук наступний коментар:
У цій статті наведені факти моєї біографії, тож вважаю за необхідне їх пояснити. Шкода, що у журналіста не знайшлося часу набрати та спитати напряму. Тоді б не треба було вишукувати по Інтернету та Фейсбуку “чекіни” та зв’язки з Анатолієм Амеліним. Адже він не “мій добрий знайомий”, а фактично чоловік, ми мали одружуватися в грудні, але робота ВР стала пріоритетом й свідомо весілля перенесли.
Своїм майбутнім чоловіком я пишаюся, він один з найкращих спеціалістів в своїй галузі, справжній патріот держави та професіонал. Вже цього місяця він буде люстрований, будучи членом НКЦПРФ за процедурою автоматичної люстрації, навіть без права пройти перевірку та довести свою доброчесність. Підстава люстрації – не звільнився під час Майдану. Це при тому що будуючи він один з небагатьох високопосадовців його відкрито підтримував та допомагав.
Щодо “партнера О.Януковича”, то цю єресь дуже активно копіюють вже роки два журналісти, навіть не напружуючись перевіркою фактів.
Насправді ситуація носить анекдотичний характер: Анатолій до 2013 був власником офісного приміщення в донецькому бізнес-центрі “Столичний”. Всі власники офісів пропорційно придбаній площі отримали долю в управляючій бізнес-центром компанії, тобто в ЖЕКу. Таким чином, Толя на той момент став власником 1% акцій цієї компанії. Фактично, зв’язок з Януковичем зводиться до того, що останній теж мав приміщеня в цьому центрі, як і десятки інших компаній. В результаті всі ці люди є співвласниками приватного ЖЕКу, тобто подібних “партнерів” у Януковича десятки.
Ну, і про те, що я у 21 рік “займалася банкрутством “Свеми””. Вдячна за високу оцінку моїх здібностей, але на той момент я була рядовим юрисконсультом заводу, ще студенткою, займалася відбиванням валу безмежної кількості судових процесів по стягненню заборгованості з заводу, та де-факто протидіяла спробам збанкротити підприємство. Під час моєї роботи такі спроби також були двічі, але їх вдалося відбити з посиланням на стратегічне значення підприємства.
Щодо керівника підприємства, то дивним взагалі є посилання на цей факт, тому що жодних зв’язків після мого звільнення у тому ж 2004 році, не прослідковується. Якщо дотримуватись такої логіки, то так можна звинувачувати кожного журналіста, що працює у ЗМІ, яке належить олігарху, в особистих зв’язках з цими олігархами:)
