На початку весни у тернопільській пресі з’явилося звернення нового гендиректора «Мрії» Саймона Чернявського до місцевих пайовиків і громад. Його суть — вони й надалі повинні довіряти свої землі «надійному партнеру», бо «останнім часом конкуренти намагалися скористатися тимчасовими труднощами компанії, навмисне поширюючи неправдиву інформацію».
Аби пайовики не перебігли до інших аграріїв, пан Чернявський пообіцяв їм на майже 25% підвищити орендну плату, збільшити до 100 гривень соціальні виплати на кожний гектар, що в обробітку компанії. Водночас припустив: «Можливо, деякі площі цього року будуть виведені під пар». Начебто для того, щоб «зберегти родючість землі для багатьох поколінь».
Але навряд чи та пауза пов’язана з турботою про землю-годувальницю, адже холдинг, який інтенсивно експлуатує 260 тисяч гектарів ріллі, за багато років так і не спромігся завести бодай одну корівчину. А нема тваринництва, то нема й органіки, без якої не вдасться зберегти родючість. Крім того, тваринницька галузь — це й робочі місця. Скажімо, на Буковині, де агрохолдинг «сконсолідував» 16 тисяч гектарів землі, знайшлась робота лише для 53 жителів краю.
Однак нині мова не про це. В областях, де агрохолдинг орендує чималі масиви землі, можливе скорочення площ посіву цукрових буряків. «Із невідомих причин групою компаній «Мрія» ще не розпочато підготовку до проведення посівної кампанії, прогнози зводяться до того, що взагалі не передбачається сіяти цукристі на орендованих землях, — тривожиться голова Тернопільської облради Василь Хомінець. — Такий стан справ значно загострює і так не просту соціально-економічну ситуацію, ставить під загрозу виробничу діяльність цукрозаводів, тисячі жителів області будуть позбавлені роботи і заробітку для своїх сімей, місцеві бюджети недоотримають значні суми надходжень».
Торік в області цукровими буряками було засіяно 37,5 тис. га, зокрема 15,8 тис. га — агрохолдингом «Мрія». Переробляли сировину три (Збаразький, Козівський і Хоростківський) із шести цукрозаводів згаданої компанії. Задіяли 1350 осіб, виробили 173,4 тис. т. цукру. Нинішньої ж весни господарства області збираються посіяти цукрові буряки на площі 16,4 тис. га. До їх переробки готується лише Чортківський цукрозавод, який належить іншій компанії. А де ж «Мрія»?
На прес-конференції, що відбулась у Києві 2 квітня, генеральний директор агрохолдингу Саймон Чернявський, зокрема, повідомив, що під управлінням менеджменту вже перебувають 180 тис. га сільгоспугідь з наявних 260, «але ми досі не контролюємо цукрові заводи (йдеться про шість підприємств, розташованих у Тернопільській області. — Авт.) У зв’язку з цим довелося внести корективи у виробничий план і відмовитися від вирощування цукрових буряків».
Через кілька днів під час зустрічі з керівництвом Тернопільської ОДА він повторив, що не відомо, чи працюватимуть заводи холдингу «Т-цукор», бо власники не дають жодної відповіді.
— Наразі «Т-Цукор» залишається у власності родини Гут та під заставою у банків. Тому компанія «Мрія», а також інші фермери регіону стали заручниками цієї ситуації, — констатував генеральний директор.
Після того на сесії обласної ради нещодавно призначений голова ОДА Степан Барна оприлюднив позицію крайової влади з цього приводу:
— Співпраця із «Мрією» можлива, якщо працюватимуть цукрові заводи на Тернопільщині. У протилежному разі не бачу перспектив для цього холдингу в нашій області. Я сказав керівництву «Мрії»: якщо ви не готові обробити ці землі, то їм дадуть лад місцеві сільгоспвиробники. Заради того, щоб зберегти виробництво…
Отже, ідея «Мрії» щодо відведення частини ріллі під пар не вітається. Інша річ: чи готові тернопільські аграрії у стислі терміни впорати ту землю, зважаючи на дорожнечу з насінням, міндобривами, пальним? Адже щоб забезпечити сировиною також заводи концерну «Т-Цукор», який тепер позиціонує себе як окрема структура, потрібно засіяти насінням цукрових буряків не 16,4 тис. га, а принаймні вдвічі більше.
…За результатами останніх перемов, повідомив директор департаменту агропромислового розвитку ОДА Олег Напора, начебто концерн і агрохолдинг порозумілися, цьогоріч земля не гулятиме.
Та висновок з цієї історії невтішний: «непорозуміння» між власниками агрохолдингів, котрі контролюють чималі території України, можуть серйозно позначитись на продовольчій безпеці держави.
Зенон МИХЛИК, “Сільські вісті“
