Нагадаємо, що дві Українські церкви – Київського патріархату та Українська Автокефальна Православна Церква вступили у об’єднавчий процес останнім етапом якого мав бути Об’єднавчий собор 14 вересня. Ці перемовини проходили за спостереження та посередництва Вселенського патріархату та обіцяли обом церквам у випадку об’єднання визнання Вселенського патріарха. Для України таке об’єднання могло стати епохальною подією та означало би фактичне повернення до Києва вкраденої Москвою церковної незалежноcті та повернення достоїнства самій Київській митрополії. Перемовини супроводжувалися постійною критикою процесу з боку УПЦ МП та твердженням, що один зі спонсорів МП Вадим Новінський пропонує гроші архієреям УАПЦ, щоб ті вийшли з перемовин. Втім, 8 липня УАПЦ відхилило усі пропозиції УПЦ КП, фактично заблокувавши процес.
Ми попросили прокоментувати провал об’єднавчих ініціатив в Українському Православ’ї Наталію Шевчук, вірну УАПЦ, яка обіймала посаду першого помічника покійного предстоятеля УАПЦ Митрополита Мефодія, а зараз відповідно є Головою фонду його пам’яті. Наталія Шевчук – єдиний на сьогодні спікер, здатний дати оцінку події зсередини церкви УАПЦ та єдина в Україні жінка, яка мала статус помічника предстоятеля.
«Я ДОСІ ПЕРЕБУВАЮ В ШОЦІ ВІД ТОГО, ЩО СТАЛОСЯ»
– Ви були радником Митрополита Мефодія. А сьогодні – Ви мало не єдина людина в УАПЦ, яка не боїться публічно критикувати нового Предстоятеля. Як відбулася така еволюція?
– Я ніколи не була радником владики Мефодія; я була його першим помічником. Помічники не визначають курс Церкви. Вони допомагають у його реалізації, чим я безпосередньо і займалася.
Як віруюча людина я не можу чогось боятися, я покладаюся на Святу волю Господа. Як громадянин України, я маю свою точку зору та маю право її висловлювати. На жаль, недосвідченість нового Предстоятеля, незнання ним церковного протоколу, етикету та відсутність професійної прес-служби, уже вкрай негативно позначилось не просто на репутації владики Макарія, а й на авторитеті самої УАПЦ, за що сьогодні владика Макарій несе персональну історичну відповідальність. Талейран сказав: «Цілі народи жахнулися б, якби дізнались, які дріб’язкові люди володарюють над ними».
На відміну від владики Макарія, Блаженніший Мефодій був унікальною особистістю: він був прогресивним, відчував час, та оточував себе не чоловіками і жінками, а освіченими людьми, відданими українському православ’ю. Владика Макарій – людина з другого, провінційного, ешелону церковної влади. Свого часу він мені сказав: жінка в Церкві – це ніхто. Чому? – питаю я. А він процитував мені слова з Біблії, слова апостола Павла: жінка в церкві нехай мовчить.
– Богослови не радять читати це місце Павла так прямолінійно.
– Я не хочу вступати в полеміку з владикою Макарієм, та факти його біографії дивують: як людина, яка не змогла успішно скласти вступні іспити до Одеської духовної семінарії, потім, не володіючи російською мовою, дивним чином заочно закінчила такий авторитетний навчальний заклад, як Загорська духовна семінарія, що у Підмосков’ї. Владика Мефодій також є вихованцем цієї семінарії, оскільки в Україні на той час не було духовних навчальних закладів. З його спогадів я знаю, що навчання в Загорську вимагало значних розумових і психологічних сил…
– І що відчуває вчорашній радник глави Церкви, який сьогодні опинився в опозиції?
– Мені дивно чути таке формулювання: я не перебуваю в опозиції до Церкви чи до Предстоятеля, владики Макарія. Я захищаю інтереси Церкви, своїх братів і сестер по вірі, та відкрито і публічно довожу свою думку та точку зору.
По правді кажучи, я досі перебуваю в стані шоку від того, що сталося. Смерть владики Мефодія трапилася абсолютно несподівано… Як колишній помічник владики Мефодія, я би мала апріорі підтримувати нового керівника УАПЦ. Але я не можу підтримувати людину лише тому, що вона посіла певну посаду. Владика Мефодій окреслив певний церковний курс. Ситуація в УАПЦ при ньому не була ідеальною. Але вона була стабільною та прогнозованою. Церкві бракувало усього – коштів, медіа-впливу, освічених священиків… Та владика Мефодій докладав значних зусиль, щоб поступово, крок за кроком, покращувати становище.
Владика Мефодій був особистістю. Так, у нього були свої недоліки. Я добре пам’ятаю його робочий стіл. На ньому завжди лежав стос паперів. І розібратися де там і що лежить – міг лише сам владика Мефодій… Але він був масштабною та високоосвіченою людиною. При ньому неможливим було написання церковних документів із граматичними чи орфографічними помилками.
Повертаючись до владики Макарія, треба зауважити, що першим документом, який він підписав, як місцеблюститель, одразу після обрання, був «цЕркуляр», написаний через букву «е»…
– Це могла бути технічна помилка.
– Вибачте, це можна було б назвати помилкою за часів Митрополита Мефодія. А зараз – це вже новий «турківсько-макаріївський правопис» УАПЦ. Погляньте лише на офіційні документи архієрейського собору, укази, розпорядження, листи за підписом Предстоятеля. Вони рясніють помилками. Як філолог, я не можу без болю дивитися на ці документи.
– Ви, напевно, постійно порівнюєте митрополита Мефодія та Макарія.
– Блаженніший Мефодій для нас був передусім духовним батьком, вчителем; я завжди думаю: а що б зробив у цій ситуації владика Мефодій? А як би він відреагував на це?.. Минуле не повернеться. Це – сумно. Але це – жорстока правда життя… Але хто сказав, що кожен наступний день має бути для нашої Церкви гіршим? Владика був тяжко хворою людиною. Чимало його енергії йшло на боротьбу з хворобою. А владика Макарій? Він – дуже енергійна людина. Але він не спрямовує свої сили на користь Церкви.
Владика Макарій не стоїть на одному місці. Це – правда. Він постійно у русі. Але він ходить колами. Вчора він був «за» об’єднання з Філаретом. А сьогодні – «проти». Що буде завтра? Знову «за»? Або цього разу ми будемо «об’єднуватися» з Митрополитом Онуфрієм? Я – водій з 16-річним стажем. І от, що я вам скажу: найбільша проблема на дорозі – це непрогнозований водій.
 |
«СКАЗАВ: Я ГОЛОСУВАТИМУ ЗА ФІЛАРЕТА НА ЧОЛІ ОБ’ЄДНАНОЇ ЦЕРКВИ? ВПЕРЕД: НА СОБОР І ГОЛОСУЙ»
– А яка ваша особиста позиція? Ви «за» або «проти»?
– Даруйте, але я що – єпископ? Декан? Я брала участь у переговорах? Я брала на себе зобов’язання? Керувати Церквою – це справа владик і їх відповідальність. А стосовно владики Філарета… Я була першим помічником Митрополита Мефодія. І він ніколи не питав мене, що я думаю про Філарета. Питання, чи варто з ним об’єднуватися, ніколи між нами не обговорювалось. У владики Мефодія була своя позиція стосовно владики Філарета. Коли я почала з ним працювати – ця позиція вже існувала. І вона ніколи не змінювалася: в своїх переконаннях Блаженніший Мефодій був постійним та незмінним. Саме тому він ніколи і не ініціював об’єднавчі процеси, не прагнув до об’єднання з УПЦ КП. Його мета була скромнішою: побудувати з Київським патріархатом конструктивні відносини, хоча щодо реалізації ідеї автокефалії, він покладав надії на спочилого у Бозі Блаженнішого владику Володимира.
А владика Макарій? Він вів неформальний діалог з КП ще за часів життя владики Мефодія в 2007 році за підтримки Президента Ющенка. Вів цей діалог, власне кажучи, за спиною свого предстоятеля. Навіть найстарший за хіротонією владика Андрій відмовився брати участи в таких кулуарних переговорах. І ні до чого ці переговори не привели. А посівши посаду Місцеблюстителя, владика Макарій чітко заявив, що є прихильником об’єднання з патріархом Філаретом. Я хочу нагадати митрополиту Макарію його власні слова. От переді мною роздруківка інтерв’ю владики онлайн-виданню «Духовна велич Львову». Дозволю собі процитувати питання та відповідь. Отже, питання кореспондента: «А Ви готові поступитись, і соборовим рішенням затвердити предстоятельство Патріарха Філарета?» Тепер відповідь владики Макарія: «- Я буду за нього голосувати!»
Ці самі слова він повторив у інтерв’ю Першому казацькому телеканалу…
Сказав: я буду голосувати за патріарха Філарета як за кандидата на голову об’єднаної Церкви. Вперед: на собор і голосуй… Або, принаймні, поясни свою позицію. Скажи людям чесно: всі мої слова про об’єднання були піаром. Скажи чесно: я боявся, що предстоятелем можуть обрати освіченішого від мене митрополита Андрія.
– Нещодавно Синод УПЦ КП офіційно визнав, що діалог Київського Патріархату з УАПЦ «став неможливим». У вас будуть якісь думки з цього приводу?
– Це – жорстке рішення. Але воно логічне та раціональне. Владика Макарій вважав, що серіал «об’єднання» продовжать на другий сезон. І його таки продовжили. Але вже без зірки першого сезону.
Як казав Лінкольн, можна увесь час дурити деяких, можна деякий час дурити усіх, але не можна постійно дурити усіх.
До позиції владики Макарія дослухалися. Але коли слів стало забагато, а їх зміст взаємосуперечливий, його просто стали ігнорувати
– Соцмережі після зриву переговорів обурилися, а один священик, причому з Московського патріархату, навіть написав: мовляв, тепер виникла нова конфесія – УАПЦ Московського патріархату. А ви особисто згідні з таким визначенням?
– Я бачу, що владика Макарій дійсно активно підігрує УПЦ МП. Але я категорично не згідна з тим, що моя Церква – це УАПЦ МП. Владика Мефодій – не будував «шароварницький» філіал МП в Україні. Він будував незалежну, тобто автокефальну Церкву. Так, він шанував Митрополита Володимира. Але за життя Володимира була надія на те, що УПЦ стане самостійнішою, проголосить автокефалію. І всі надії на митрополита Володимира були пов’язані саме з надією на канонічну автокефалію. А сьогодні? Владика Онуфрій – не політик. Він – щира людина. От і гляньте, що він каже про автокефалію. «Нет, не было и не должно быть».
Я знаю, що серед єпископів УАПЦ є патріоти. Але вони не хочуть сваритися з Митрополитом Макарієм і голосують «за» кожного разу, коли він їх про це наполегливо просить. Я розумію цих владик. У них – стабільне життя. Вони бояться, що УАПЦ може розколотися. Але вони так само як і Макарій не хочуть думати про майбутнє.
У суспільстві існував запит на єдність. Владика Макарій відчув це і почав обіцяти об’єднати Церкви «наступного тижня». А коли Київський Патріархат запропонував йому реально об’єднатися – нагло відмовився і тепер готується стати «мучеником» за «свободу та незалежність» УАПЦ.
Я уважно прочитала недавно біографію владики Макарія. І от що мене вразило – до 1993 року він перебував у лавах МП.
Згадайте, що це був за час… 1990 рік – проголошена декларація про суверенітет та відбувся перший собор УАПЦ. 1991 рік – проголошена незалежність України. 1992 рік – від МП відходить митрополит Філарет… А де ж весь цей час перебуває Митрополит Макарій?
– У Московському патріархаті?
– Правильно! Саме там – у Московському Патріархаті!
Владика Макарій абсолютно переконаний у своїй правоті. Перегляньте хоча б інтерв’ю, яке бере у нього кореспондент «Першого козацького». Але переконаність у своїй правоті не робить його вчинки мудрішими. У нашого нового предстоятеля відсутнє стратегічне мислення. Він не думає про завтрашній день. Макарій сам ініціював об’єднання з Київським патріархатом. А тепер сам, своїми руками, це об’єднання ховає.
Сьогодні Макарія піарять русофіли з «Першого козацького». А що буде завтра? От в чому головна проблема священства УАПЦ. Ні я, ні галицький православний священик не знає, що робитиме завтра владика Макарій. На другий день після закінчення Помісного собору УАПЦ владика Макарій заявив: я піду до Онуфрія і вклонюся до нього в ноги, щоб він відійшов від Москви. Минув час. І я хочу спитати владику Макарія: ви були у владики Онуфрія? Ви впали йому в ноги? І що він вам відповів? Він буде відходити від Москви?.. Але менше з тим. Давайте не будемо зациклюватися на особистостях…
 |
«МИТРОПОЛИТ МАКАРІЙ ЗНЕХТУВАВ БЛАГОСЛОВІННЯМ ВАРФОЛОМІЯ»
– Звісно, адже УАПЦ – це не лише владика Макарій. А тому моє наступне питання про колективну позицію єпископату УАПЦ.
– Маю вас розчарувати. Бо я не бачу там якось позиції. Скоріше там є побоювання, мотиви. А позиція як така наразі не сформована. «Владиці Філарету – кажуть владики УАПЦ – 86 років». А отже, мовляв, «краще об’єднатися з Київським патріархатом завтра, ніж сьогодні». Мається на увазі після смерті Філарета. Але ця «вичікувальна» позиція не враховує декількох чинників. А саме – позиції Константинополя, позиції суспільства та позиції української влади.
Наші владики роками писали у Константинополь звернення з проханням так або інакше легалізувати нашу Церкву, увести її до кола канонічних православних Церков світу. Нарешті Константинополь почав активніше вирішувати наше питання. І що? Владика Макарій був у Константинополі. І там йому сказали: «хочете визнання? Об’єднуйтеся з Київським патріархатом!» Що було далі – вже знають всі. Наші владики зробили вигляд, що вони глухі і не чули поради ієрархів Вселенського патріархату.
Спочатку вони зробили вигляд, що готові об’єднуватися. А потім, ніби «порадившись з деканами» – відмовилися це робити. Іншими словами, знехтували благословенням патріарха Варфоломія.
На соборі 9 липня наші владики одноголосно «відхилили» усі пункти домовленостей комісій. Але ж даруйте! Це ж були не просто домовленості між УАПЦ та УПЦ КП. Це були домовленості, яких було досягнуто за сприяння Константинополя! Ви гадаєте, що патріарх Варфоломій та його ієрархи не зробили висновки з провалу переговорного процесу? Повірте мені, після собору 9-го липня писати Звернення до патріарха Варфоломія – марна справа. Він їх не розглядатиме і навіть не читатиме.
Це – фатальна помилка. Митрополит Макарій повів себе як Янукович. Робив вигляд, що об’єднується з УПЦ КП, а насправді набивав собі ціну у північних братів…
Тепер про інший чинник, який не врахували наші владики. Це – суспільна думка. Владика Макарій каже, що УАПЦ не звикати протистояти державній бюрократії. Але УАПЦ протистоїть сьогодні не бюрократії, а громадянському суспільству. Згадайте як на Майдані скандували: «єдність! єдність!» А що нинішнє керівництво УАПЦ реально зробило для цієї єдності? Нічого! Все виявилося лише словами.
«ВПЕРШЕ НА ВЕЛИКИХ СВЯТКУВАННЯХ УАПЦ БУЛА В РОЛІ СТАТИСТА»
– Священики звикли ховатися за авторитетом Біблії та Церкви.
– Але сучасне суспільство далеко не наївне. Згадайте, що сталося з авторитетом патріарха Кирила. За часів Януковича патріарх Кирил був живим пам’ятником. Помпезні зустрічі, прямі ефіри… А що думають про Кирила в Україні сьогодні? Оповідають, що коли в київських храмах МП згадують ім’я Кирила, то люди масово виходять з храмів. Вони не бажають навіть чути його ім’я… І це віруючі його рідного Московського патріархату!
Так само блискавично може зійти нанівець і авторитет у суспільстві УАПЦ. За рівнем ерудиції, вмінням говорити та спілкуватися – Кирила та Макарія навіть неможливо порівнювати. І що? Ви сподіваєтеся, що щира посмішка Макарія врятує УАПЦ? Повірте мені, цей «сільський гламур» у Києві не спрацює!
«Нас не влаштовують умови об’єднання», – кажуть наші єпископи. Вибачайте, але в очах суспільства – це «попівські розборки». Суспільству неважливо, на яких саме умовах об’єднаються Церкви. Для суспільства важливо, щоби в результаті виникла потужна та незалежна церковна структура. Наші владики кажуть, що їм не подобаються варіанти об’єднання, які запропонував Київський патріархат. А ви? Що пропонували ви? Де ваш конструктив? Де ваші власні моделі об’єднання? Чи ви вмієте лише «качати права» та кричати «все пропало»?
Наші владики немов діти. «Не буду, бо не хочу». Вибачте, дорогенькі, але Церква – це не ваша приватна власність, тут немає такого «не хочу!». Не можеш керувати єпархією або церквою у цілому? До побачення! Купуй зворотній квиток «Київ-Турків» та звільняй місце достойнішому!
Тепер про останній – третій – чинник. Йдеться про позицію держави. Зверніть увагу на виступ Петра Порошенка на урочистому засіданні Всеукраїнської Ради Церков з нагоди Дня хрещення Русі та 1000-ліття упокоєння святого князя Володимира. Я тут підкреслила кілька фраз з виступу нашого Президента. «Подолання розділення в українському Православ’ї має стати справою, насамперед, вірян. Влада радіє, якщо намічається прогрес в об’єднавчих процесах, рівно як і засмучується, коли чиїсь дрібні амбіції віддаляють всіх нас від великої мети». Як ви гадаєте, що мав тут на увазі президент? Про чиї «дрібні амбіції» йшла мова? Неважко здогадатися, що йдеться про митрополита Макарія та інших єпископів УАПЦ, які зірвали об’єднання. І ще один важливий момент. Чому Президент згадав вірян? Йдеться про те, що в умовах паралічу єпископату саме віряни мають будувати в Україні церковну єдність.
Митрополит Макарій був присутній на цьому засіданні. Але виступити йому не запропонували. Владика Мефодій завжди мав «право голосу» на заходах такого рівня. А владика Макарій був присутній там в якості статиста. Про що це говорить? Це – результат політики «дрібних амбіцій» владики Макарія.
– Що буде далі?
– В очах влади і суспільства УАПЦ перетвориться з «третьої» за значенням православної юрисдикції на одну з маргінальних церковних структур. Владика Макарій, може, це і «переживе». А от що робитиме простий священик УАПЦ? Як йому тепер треба буде доводити свій патріотизм перед місцевою громадою, владою, журналістами? Як йому тепер боротися за виділення земельної ділянки? Де шукати спонсорів на будівництво храму?
Повірте, ці питання були проблемними і за часів предстоятельства Митрополита Мефодія. А зараз… на жаль, зараз наша Церква рухається на зупинку «зникнення». Повірте, мені боляче це казати. Але – це правда, гірка правда, на яку нас прирікає позиція владики Макарія.
Лана Самохвалова, Київ.
