У Свято-Троїцький собор Тернополя прибула Холмська ікона Божої Матері. Про це повідомляє прес-служба Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату. Насправді ж це прибула копія. Оригінал зберігається без права виносу з приміщення у Луцьку, в музеї волинської ікони. Лише з такими умовами передали найдавнішу ікону України на зберігання.
Її там розмістили у спеціальних температурних умовах, з відповідною вологістю. Працівники музею розповіли журналісту “Про все”, що возять Україною копії, які “множаться” завдяки архієпископу Луцькому і Волинському Михаїлу, брату настоятеля Свято-Троїцького собору Тернополя Анатолія Зінкевича. Наприклад, у жовтні 2014 року таку ж копію встановили на подвір’ї біля храму Благовіщеня архангела Гавриїла в містечку Назарет в Ізраїлі. НАВІТЬ НЕ У ХРАМІ. ЧОМУ? ЗДОГАДАЙТЕСЯ САМІ ))
До Тернополя дублікт привезли з помпою, з супроводом ДАЇ. Копія ікони у Тернополі мала перебувати до 23 жовтня, але “справа добре пішла” і дублікату вирішили зробити загальноміські проводи, як це вже не не раз проводилось.
Оригінальна ікона Холмської Божої Матері знаходиться зараз у Луцьку, в музеї волинської ікони. Працівники цього закладу запрошують тернополян відвідати їхній музей, прийти і вклонитися образу, помолитися. Там створено належні умови для віруючих.
У ЛИСТОПАДІ 2013 РОКУ КОПІЮ ВЖЕ ПРЕДСТАВЛЯЛИ ЯК ОРИГІНАЛ
ЦЬОГО РОКУ ЗНОВУ КОПІЮ ПОДАЮТЬ ЗА ОРИГІНАЛ
ОСЬ ТАК ЗУСТРІЧАЛИ КОПІЮ У 2013 РОЦІ
А ОСЬ ТАК НЕ ЗГАДУЮТЬ ПРО СЛОВО КОПІЯ ЧИ ДУБЛІКАТ У ЦЬОМУ РОЦІ
ДОВІДКА
Історія кожної ікони особлива, але разом з тим у кожній іконі присутня благодать Божа, яка впливає на людей через посередництво святого, який зображений на ній. Серед віруючих завжди особливо шанувалася Богоматір, як найближча до людей і найвідкритіша для молитви. На честь ікон Божої Матері побудовано багато храмів і престолів. У багатьох церквах перебували чудотворні ікони, до яких йшли паломники, поклоняючись і розносячи відомості про чудотворний образ. На Волині впродовж віків особливо шанувалися Зимненська, Почаївська, Загорівська, Загаєцька, Тростянецька, Бучинська та інші чудотворні ікони Богородиці.
На зламі тисячоліть, 2000 року, у Луцьку явилася Холмська Чудотворна ікона Божої Матері. Ще у XVIІ ст. уніатський єпископ Яків Суша книгу присвячену Чудотворній Холмській іконі Богородиці назвав «Фенікс» і це стало пророчим визначенням на всю її історію, тому що час прославлення змінювали часи поневірянь, але образ жив і чудесно воскресав після, здавалось би, забуття. Ікона постала через більш як п’ятдесят років невідомості, таємничості, здогадок. Музей волинської ікони став місцем перебування християнської святині, унікальної пам’ятки візантійського іконопису ХІ ст.
Першим з музейних працівників, хто побачив ікону у листопаді 1996 р. був художник-реставратор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Квасюк, якому випала почесна і нелегка місія її реставрації і повернення до людей у ХХІ ст. Весь той час, поки велася реставрація ікони як приватної речі в умовах суворої секретності, Анатолій Квасюк переконував Надію Гаврилівну Горлицьку, що необхідно передати ікону до музею, де вона буде надійно збережена і достойно пошанована. Намагання віддати ікону до храму не увінчалися успіхом, розмови про віднайдення святині поширювалися, у пресі з’явилися статті про повернення святині. Склалися умови для відкриття великої таємниці родини священика Гавриїла Коробчука, яку оберігали більше п’ятдесяти років.
15 вересня 2000 р. був підписаний договір про передання, за яким Горлицька Надія Гаврилівна «передає безкоштовно у довічну власність Волинському краєзнавчому музею – ікону Холмської Богородиці», а директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк зобов’язується за умовами договору, що «музей зберігає, експонує в своєму приміщенні та забезпечує її охорону, а також наукове дослідження і реставрацію»; «ікона зберігається лише у м.Луцьку»; «музей не має права вивозити ікону за кордон та експонувати її за межами України». Подія підписання договору відбувалася у приміщенні Волинської облдержадміністрації у присутності представників влади, юристів, науковців, реставраторів, журналістів, представників товариства «Холмщина». Цього ж дня ікона була записана до книги вступу Волинського краєзнавчого музею і їй був присвоєний інвентарний номер «ВКМ І-453/КВ-77792».
19 вересня ікона була виставлена у залі Музею волинської ікони і сотні людей, учасників Четвертого Всесвітнього конгресу холмщаків мали можливість прикластися до святині. Ікона була поміщена у спеціальний кіот, який був спроектований і виготовлений стараннями членів товариства «Холмщина».
Перша експертна довідка від 12 вересня 2000 р. була складена завідувачем реставраційною майстернею Волинського краєзнавчого музею Анатолієм Квасюком, художником-реставратором і мистецтвознавцем Оленою Романюк, старшим викладачем кафедри культурології Волинського державного університету Оксаною Ременякою. У ній давалися історична довідка, детальний опис, стан збереження ікони. У висновках було записано : «візуальне обстеження ікони та порівняльний аналіз на основі існуючих датованих пам’яток доводить, що ікону можна віднести до періоду Київської Русі. Золоті прикраси, що залишилися на іконі, за аналогією можна віднести до золотих виробів з перегородчастою емаллю періоду Візантії та Київської Русі ІХ-ХІІ ст.». 18 вересня образ мали можливість оглянути дослідники сакрального мистецтва: доцент Львівського державного університету ім. І.Франка, кандидат історичних наук Володимир Александрович зазначив, що дана ікона «є пам’яткою візантійського малярства ілюзіоністичного стилю в наслідуванні пізньоантичної традиції» і датував її не пізніше, як ХІІ ст.; завідувач художнім відділом Рівненського краєзнавчого музею Віктор Луц вказав на «певні аналоги для порівняння з Вишгородською-Володимирською Богородицею» і датував ікону кінцем ХІ – початком ХІІ ст.
У жовтні 2000 р. на запрошення Волинської облдержадміністрації та Волинського краєзнавчого музею прибула представницька комісія з Києва на чолі з дійсним членом Академії мистецтв України, доктором мистецтвознавства Людмилою Міляєвою. До комісії увійшли провідні спеціалісти в галузі дослідження іконопису з Національного науково-дослідницького реставраційного центру України (ННДРЦУ), Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА) та Національного художнього музею України (НХУ). У експертній довідці від 17 жовтня записано: «Є підстави вважати цю ікону дійсно автентичною. Це підтверджують і вотуми ХІІ-ХІІІ ст. Зображення Богоматері і дитини збереглося орієнтовно більше, ніж на 50 відсотків. … Отже, вказана ікона є унікальним твором давньоруського мистецтва і має першорядне значення не лише для української, а і для світової культури».
За результатами проведених досліджень у 2002-2003 рр. Володимир Цитович датує Холмську Чудотворну ікону Богородиці другою половиною ХІ ст. Датування ікони підтверджене авторитетною думкою спеціалістів Державного історико-культурного заповідника-музею «Московський Кремль» Лідії Іванової та Анни Яковлєвої, які безпосередньо працювали над атрибутуванням пам’ятки спільно з реставратором Анатолієм Квасюком. Автор фундаментальних праць з історії Богородичних ікон, відома дослідниця візантійського іконопису Ольга Етінгоф із Третьяковської картинної галереї датує ікону першою третиною ХІІІ ст.
У листопаді 2000 р. на VII міжнародній науковій конференції з питань волинського іконопису ікону було вперше введено до наукового обігу і представлено широкому колу науковців з України, Росії, Білорусі, Польщі. У щорічних наукових збірниках конференцій друкуються документи і матеріали з історії та реставрації ікони, спогади холмщаків. У 2010 р. Волинський краєзнавчий музей видав спеціальний збірник, у який увійшли всі раніше опубліковані матеріали науковців, реставраторів з України і Польщі, спогади Надії Горлицької , Миколи Онуфрійчука та ін.
З передачею Холмської Чудотворної ікони Богородиці до музею розпочався новий етап її дослідження та реставрації. Були зроблені перші дослідження ікони у рентгенівських променях, взяті проби фарбового шару, левкасу та деревини для фізико-хімічних досліджень. Після зйомки зворотної сторони ікони в інфрачервоному спектрі випромінювання вдалося розшифрувати напис грецькими буквами, який досі не прочитувався у звичному світлі: «КYПАРІСЕ/ сиреч понаш (ему)/ ЦИПРИСЪ». Три золоті і одна срібна давньоруські пластини ХІІ – ХІІІ ст., які оздоблюють ікону, були відреставровані Віктором Голубом, заввідділом реставрації скульптури та творів декоративно-ужиткового мистецтва ННДРЦУ. Анатолієм Квасюком проведений комплекс реставраційних робіт, який включав: зняття пізніших різночасових нашарувань шпатлівок і забруднень , дезінфекцію та укріплення левкасу і фарбового шару, монтаж золотих пластин.
Цікаві дослідження Холмської Чудотворної ікони Богородиці провів у серпні 2004 р. Ігор Кордунов, член Української Асоціації біолокації з м.Луцька. Дослідження проводилися біолокаційним методом з допомогою біолокаційної рамки по певній програмі досліджень. Біолокаційний метод базується на аналізі відхилень рамки в руках оператора над певним місцем чи предметом, інформаційний (біоенергетичний) рівень яких відрізняється від фонового інформаційного рівня в даному місці(або від рівня поля в оператора). Досліджувалися біофізичні параметри ікон у експозиції і фондосховищах Музеї волинської ікони, а також чудотворний образ. У висновках експерименту відзначається, що «рівень поля ікони у три рази вище рівня аналогічного людини. Віддаль фіксації поля – 60 сантиметрів. Моління людей в безпосередній близькості (до 80см) може справляти на певних людей в деякій мірі зцілюючий вплив — заспокоєння, зменшення болей, можлива «самоліквідація» незначних «поробок» і біоенергетичних аномалій в організмі (в процесі молитви)».
Спочатку ікона зберігалася у виносному кіоті, який і сьогодні використовується для експонування ікони під час хресних ходів. Для збереження святині необхідні були належні умови. З 2003 р. чудотворний образ зберігається у вітрині фірми «Ротштайн» (Німеччина), яка була придбана за сприяння Міністерства культури України, Волинської облдержадміністрації, Волинського краєзнавчого музею. Монтаж конструкції провели спеціалісти фірми «Ганза» (м.Київ). У вітрині з куленепробивного скла встановлена сучасна система освітлення і контролю за температурно-вологісним режимом. У залі, де експонується Холмська ікона Богородиці, функціонує система відеонагляду, яка забезпечує надійну цілодобову охорону.
Традиція відвідин святих місць, пошанування чудотворних образів має багатовікову історію. Сьогодні віруючі різних конфесій можуть відкрито відвідувати храми, здійснювати церковні обряди, проявляти свою любов і шану християнським святиням.
Перше пошанування Холмської Чудотворної ікони Богородиці у Луцьку після її чудесного віднайдення відбулося 23 жовтня 2000 р. в день свята Всіх святих землі Волинської, коли 17 архієреїв Української православної церкви на чолі з Предстоятелем УПЦ, Митрополитом Київським і всієї України Володимиром склали подячний молебень і проспівали величальні пісні повернутому людям святому образу. У червні 2005 р. чудотворному образу поклонився Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет разом із кількома архієреями України. У лютому 2013 р. біля образу молився Архібіскуп Люблінської митрополії римо-католицької церкви Станіслав Будзік. У березні цього ж року схилив голову перед іконою і возніс молитву Глава Української Греко-Католицької Церкви, Верховний Архієпископ Києво-Галицький Блаженіший Святослав Шевчук.
Тут побували паломники з України, Польщі, США, Росії, Словакії, Чехії, Греції, Канади, Парагваю, Аргентини, Бразилії. Вони прибували разом із священнослужителями, які відправляли богослужіння і здійснювали обряди миропомазання.
Багато разів за тисячолітню історію ікони, на свято Різдва Пресвятої Богородиці, що є днем славлення Холмської Чудотворної ікони Богородиці, у Холмі проходили велелюдні хресні ходи до ікони, коли вулицями міста проносили ікону. Відколи ікона знаходиться у Луцьку, ця традиція відроджена. Це єдиний приклад у новітній музейній історії, коли до музею йдуть паломники, щоб поклонитися святому образу. Першими, хто приходив до чудотворної ікони у день великого свята були члени товариства «Холмщина», українські переселенці, які перед тим, як поїхати на свою прадавню батьківщину приходили до музею під благословення свої святині. Починаючи з 2003 р. під керівництвом Митрополита Волинського і Луцького УПЦ Ніфонта до ікони йдуть віруючі Української православної церкви, а з 2004 р. таке ж урочисте дійство організовують віруючі Української православної церкви Київського патріархату на чолі з Митрополитом Луцьким і Волинським Михаїлом. Тисячі волинян і гостей краю, серед яких багато дітей і молоді, прикладаються до святині і миропомазуються священнослужителями. Копії чудотворного образу, які проносяться вулицями міста від Свято-Покровської церкви і Свято-Троїцького собору віруючими до музею, прикладаються до оригіналу, набуваючи сили від першообразу. У 2009р. під час урочистого богослужіння реставратором Анатолієм Квасюком була передана часточка деревини Холмської Чудотворної ікони Богородиці, яка була вміщена у копію ікони. Копія буде знаходитися у храмі Холмської Чудотворної ікони Богородиці, який будується у Луцьку. У березні 2010 р. з благословення керуючого Люблінсько-Холмською єпархією Польської православної церкви Авеля за участю Митрополита Волинського і Луцького Ніфонта, паломників з Польщі і священиків Волинської єпархії був відслужений молебень з акафістом перед святинею. У вересні 2010 р. Архієпископ Люблінський і Холмський Авель взяв безпосередню участь у традиційному хресному ході і пошанування святині. А вже у вересні 2012 р. Владика Авель прийшов до ікони із шістдесятьма паломниками з Холмщини.
Якщо перші пошанування ікони проходили у залі-каплиці музею, то з часом, враховуючи велику кількість віруючих і прагнучи створити сприятливі умови для відправи, музейні працівники дозволяють виносити ікону у спеціальному кіоті на ганок музею, де і проходить богослужіння. Ікону прикрашають квітами і рушником, який вишила Надія Гаврилівна Горлицька і подарувала музею. Особливого піднесення святкуванню надає прекрасний спів церковних хорів. За рішенням керуючих волинських єпархій, зібрані у цей день віруючими грошові пожертви передаються музею для потреб реставрації волинських святинь.
За час перебування чудотворного образу у музеї його побачили більше 200 тисяч людей з різних міст і сіл України, а також з Білорусі, Польщі, Молдови, Казахстану, Азербайджану, Німеччини, Росії, Литви, Естонії, Великобританії, Голландії, Швеції, Данії, Бельгії, Франції, Греції, Італії, Португалії, Канади, США, Таїланду, Кореї, Австралії, Мексики, Аргентини. Обов’язково, пройшовши залами музею, слухаючи екскурсію чи самостійно оглядаючи експозицію, відвідувачі заходять у зал Холмської ікони Богородиці. Завжди розповідь екскурсовода викликає живий інтерес і щире захоплення прадавнім образом. Сильне враження справляє історія ікони і людей, причетних до її порятування і збереження. Працівники музею, спостерігаючи за реакцією людей на побачене і почуте про ікону, відзначають їх різну поведінку: одні плачуть, інші стоять заворожені, але нікого ікона не залишає байдужим. Часто просять залишити їх наодинці з святинею, і тоді, стаючи на коліна, моляться до ікони. З великою шаною схиляють голови перед чудотворним образом християни: люди похилого віку і діти, люди різних професій і віросповідань, люди, наділені владою, і пересічні громадяни.
З 2007 р. у музеї діє постійна виставка «Ти не згасла, зоре ясна. Історія Холмської Чудотворної ікони Богородиці у фотографіях, листівках та документах», яка знайомить відвідувачів з історичними місцями перебування ікони і її пошанування у різний період. Оригінальні документи і фотографії розповідають про життєвий шлях священика Гавриїла Коробчука і його родини – людей, які долучилися до збереження чудотворного образу.
Прагнучи поширити інформацію про віднайдення, перебування і пошанування Холмської Чудотворної ікони Богородиці у Музеї волинської ікони серед широкого кола віруючих і пошановувачів сакрального мистецтва, музей разом із видавництвом «Ініціал» здійснив видання листівки з зображенням чудотворної ікони. На звороті листівки розміщена «Молитва Пресвятій Богородиці перед Чудотворною іконою Холмською». Переклад тексту молитви з церковнослов’янської на сучасну українську мову зробила Наталія Пушкар, головний хранитель Волинського краєзнавчого музею, з благословіння протоієрея Юрія Косаревича. За давнім християнським звичаєм, листівки прикладені до оригіналу ікони, і тому перебирають на себе частину чудодійної сили образу. Віруючі охоче купляють листівки і особисто для себе, і у подарунок, тим самим долучаючись до її популяризації і реставрації. До цього закликає напис на листівці: «Придбавши цю листівку, Ви прилучилися до справи збереження ікони». У музеї можна придбати книгу «Чудотворна ікона Холмської Богородиці. Повернення з небуття», у якій узагальнені відомі і невідомі факти з історії образу. Упорядник і автор тексту мистецтвознавець, художник-реставратор ВКМ – Олена Романюк. Тут опубліковані історичні матеріали та документи, а також вміщені унікальні поштові листівки та фотографії із приватних колекції та сімейних архівів, які доповнюють розповідь про святиню.
Віднедавна великим попитом користуються гравертони із зображенням Холмської Чудотворної ікони Богородиці – своєрідні відбитки ікони на металевій пластині, які можна придбати лише у Музеї волинської ікони. У музеї можна придбати також сучасні ікони з зображенням Богородиці Холмської, традиційно оздоблені золоченням та стразами.
Про чудотворну святиню, яка перебуває у музеї дізнається все більше і більше людей, і кожен по-своєму хоче її принести у своє життя. Відрадно, що молоді люди, будучи справжніми патріотами, прагнучи до духовного зростання, нині приходять під благословення Холмської Чудотворної ікони Богородиці у день свого весілля.
Відомо, що ще у XVII ст. уніатський єпископ Яків Суша у книзі «Фенікс» описав більше семисот чудес, що сталися з людьми, які щиросердечно молилися до неї. І сьогодні до ікони відвідувачі приносять квіти, а потім розповідають працівникам музею, як святиня допомогла їм у вирішенні складної життєвої ситуації. У 2010 р. лучани Наталія Пушкар і Віктор Вербич повідали про те, як молитва до ікони сприяла їхньому оздоровленню.
Музей планує започаткувати «Книгу чудес ХХІ століття», де кожен бажаючий міг би розповісти про власні переживання і безпосередню допомогу чудотворного образу. Це було б продовженням славної традиції наших предків і своєрідним духовним заповітом прийдешнім поколінням.
Більш як тисячолітня історія християнства на волинських землях свідчить про одвічне прагнення народу до самовдосконалення через віру, дотримання прабатьківських традицій і пошанування християнських святинь. У Музеї волинської ікони Холмська Чудотворна ікона Богородиці буде завжди надійно збережена і відкрита для поклоніння.
_________________________________
Минуле і сучасне Волині та Полісся. Християнство в історії і культурі Володимира-Волинського та Волині. Науковий збірник. Випуск 47. Матеріали XLVIІ Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції. Упоряд. А. Силюк. – Луцьк, 2013. – С. 177-180.
