Експозицію формує близько тридцяти світлин, у переважній більшості вони відзняті на кладовищах Тернопільської області. На фото — поруйновані скульптури минулого-позаминулого століття.
Memento. Назву можна сприймати як зачин вислову, де пропонують пам’ятати про смерть, та як окреме слово, спонуку пам’ятати.
Ідея виставки зав’язана навколо пам’яті: різних її проявах та станах.
Цвинтарна скульптура — пам’ять, втілеснена в камені. Але скульптура руйнується. У її форми втручаються вітри, дощі та час. Камінь обростає мохом. З монолітного та стійкого перетворюється на тендітний. І через кілька десятиліть скульптура — не стільки продукт людської діяльності, скільки часу.
Так само відстань років стирає з пам’яті деталі, пропонує перероблений варіант, де оригінал уже недоступний, та й, зрештою, не важливий.
