Україна – перша серед країн СНД ще у 1991 році прийняла Закон «Про захист прав споживачів», який отримав високу оцінку Європейської спільноти. Прийняття цього Закону – це реальний крок до реалізації намірів України стати членом Європейського Союзу, що й було закріплено Угодою про партнерство і співробітництво між ЄС та Україною, підписаною 16 червня 1994 року.
Україна з 1994 року є членом Європейської Комісії Генерального Директорату споживчої політики та з 1997 року – членом Міжнародної організації споживачів (Consumers International), яка створена при ООН.
Процес становлення та формування системи захисту прав споживачів ґрунтується на статті 42 Конституції України, згідно з якою «держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт».
Кожного року за ініціативою Міжнародної організації споживачів (Consumers International) визначається гасло Всесвітнього дня захисту прав споживача, яке одночасно стає пріоритетною темою року для досягнення окресленої мети та поєднання на цьому шляху спільних зусиль об’єднань споживачів різних країн. У 2017 році він проходить під гаслом «Споживчі права в цифрову епоху».
Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:
1) захист своїх прав державою;
2) належну якість продукції та обслуговування;
3) безпеку продукції;
4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);
5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;
6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;
7) об’єднання в громадські організації споживачів (об’єднання споживачів).
Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.
Споживачі зобов’язані:
1) перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;
2) в разі необхідності роз’яснення умов та правил використання товару – до початку використання товару звернутися за роз’ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції;
3) користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;
4) з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару – застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації – дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.
Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, санітарного законодавства, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів є Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба), яка утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади». Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667 затверджено Положення про Держпродспоживслужбу. Територіальні органи Держпродспоживслужби утворені постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1092.
Головне територіальне управління
юстиції у Тернопільській області
