Страйк водіїв великих вантажівок вже став в Росії суттєвим економічним чинником. Учасники акції обіцяють в знак протесту повністю зупинити доставку вантажів по всій країні. Багато регіонів Росії скаржаться на неможливість вантажного транспортного сполучення. І ситуація продовжує загострюватися. Складнощі у торгових компаній почалися вже зараз: географія перебоїв з поставками і список товарів досить широкі, вже спостерігається дефіцит деяких продовольчих товарів, зокрема: круп, яєць, м’яса і молока.
“У зв’язку з проведенням всеросійської страйку далекобійників виникли складнощі з виконанням контрактних термінів доставки товарів”, – попереджає своїх російських дилерів одна з великих іноземних компаній. Відносно регіонів, страйк більшою мірою негативно позначається на Алтайському краї, в цілому по всій Сибіру, а також в регіонах Центральної Росії. При продовженні страйку всі жителі великих міст незабаром будуть відчувати проблеми з підвозом овочевої продукції з південних регіонів Росії, а також з імпорту. Попросту кажучи, до літа будуть перебої з овочами. Примітно, що тактика протесту перевізників стала іншою: якщо в 2015 році далекобійники практикували акцію “Равлик”, вибудовуючи свої фури в колони і повільно рухаючись по дорогах, то на цей раз ніхто нікуди не їде, а значить, не дає можливості “силовикам” зупиняти і блокувати колони. Більшість великовантажних автомобілів просто залишилися “вдома” – тобто вони стоять там, де зазвичай стоять між поїздками.
Ось як характеризує ситуацію голова Петербурзького відділення Організації перевізників Росії (ОПР) Сергій Владимиров: “Протест у нас прекрасно розвивається, зараз протестує вже відсотків 60 від усіх перевізників, виключаючи великі компанії – вони бояться влади, оскільки на них легко натиснути. Але у нас в Росії на ринку вантажоперевізників великих компаній всього 25%, а решта 75% – це наші, дрібні. Страйк у нас мирний, тому основна маса машин стоїть по стоянках і гаражах, і на Московському шосе виставлені показові колони для штрейкбрехерів, щоб вони бачили, що страйк дійсно є. У нас по 100 чоловік в день приєднується до страйку: вони залишають заявку на сайті, потім ми їм телефонуємо, і вони вступають в Об’єднання перевізників Росії, ми проводимо з ними бесіду, і так вони приєднуються до протесту. Ще 2 тижні тому в нашому об’єднанні було більше 10 тисяч чоловік, а зараз пішла такий рух, що ми навіть не знаємо скільки нас, не встигаємо толком людей реєструвати. Зараз ОПР координує перевізників з більш ніж 60 регіонів. Ми впевнені, що ми свого доб’ємося. У нас йде інформація з усіх боків, що склади порожніють. Ми ведемо інтенсивну роботу з водіями, які не розуміють ситуації – пояснюємо що відбувається тим, хто ще їздить. Але вантажоперевезення за великим рахунком вже задихнулися. Настрої у людей такі, що більшість вже не вірить ні в що і готові до радикальних заходів. Поки ми є, напевно, останньою надією і буфером перед громадянською війною. ”
Парадокс російської життя полягає в тому, що не дивлячись на серйозність протесту далекобійників і катастрофічні для населення наслідки, федеральні ЗМІ, включаючи телебачення, повністю ігнорують. І це в той час, як спецслужби пильно відстежують страйк.
Сто років тому, 24 лютого 1917 року страйк в Петрограді стала загальною. Роботу залишили близько 200 тисяч чоловік. У центрі міста демонстранти скандували: “Хліба!”, “Геть самодержавство!”, “Геть німкеню!”, “Геть війну!”.
“Вчора були заворушення на Василівському острові і на Невському, тому що бідняки брали приступом булочні. Вони вщент розбили магазин Філіппова, і проти них викликали козаків. Все це я дізналася неофіційно”, – писала в той день царю Миколі II на фронт в Ставку в Могильов його дружина. Всього через шість днів після описаних вище подій Микола II підписав Акт про зречення від влади.
Як ми вже знаємо, основний урок історії полягає в тому, що уроки історії нікого нічому не вчать. Як довго проіснує нинішня влада в Росії, нам ще належить переконатися.
