Її звати Настя. Вона постійна мешканка одного з бліндажів, що знаходиться на передовій лінії оборони Луганщини. Час від часу міняються люди, приїздять інші підрозділи. Кожного з них неодмінно зустрічає Настя. Ніхто не знає звідки вона прийшла сюди, але за словами хлопців, стіни їх військової захисної споруди стають затишнішими, коли Настя приходить до дому.
А ще вона вправно несе свою службу. Кожного ранку приносить тому, кого вона сама обрала старшим, чергову партію пійманих мишей. Хлопці розповідають, що Настя відчуває, коли в хтось захворів, чи має поганий настрій. Вона тоді неодмінно прийде і якимось своїм невловимим котячим шармом зніме весь негатив, та біль.
Ті, хто приходять до хлопців в гості обов’язково вітаються і з Настею також. Адже вона берегиня бліндажу.
Тарас Грень