Про те, як пандемія змінить людство, почали говорити ще на самому її початку. Від учених зі світовим ім’ям до популярних блогерів — усі в один голос називали COVID-19 «чорним лебедем», що втрутиться в розвиток багатьох процесів.
Зрештою, після чуми, холери, «іспанки» так і сталось. Та пандемія коронавірусу стала першою, від якої люди та установи змогли масово врятуватись онлайн.
За даними провайдерів «Київстар» і «Укртелеком», українці на карантині почали користуватися мережею ще на 20–30 % більше, тому слід очікувати, що їхня інтернет-поведінка зміниться. А заразом це вплине на економіку, політику та соціальні процеси.
Що вже надовго ввійшло у звичку українцям?
1. Почали читати головні новини в Telegram
Пандемія стала зірковим часом для цього месенджера. У квітні його щомісячна аудиторія виросла до 400 мільйонів користувачів, а сам додаток став найбільш завантажуваним серед соцмереж у більш ніж 20 країнах.
В Україні ж, за даними британської компанії Similar Web, аудиторія зросла лише на 2 %. Але зміни в охопленні разючі: до карантину Telegram із телефону користувалися 62 % користувачів, а у травні їх стало вже 75,5 %.
«Якщо раніше до лідера Viber було ще дуже далеко, то зараз різниця в охопленні у 20 % може бути скорочена за декілька місяців», — каже Ірина Ворон, керівниця проекту CMeter компанії «Kantar Україна», де надали свіжі показники.
Якщо охоплення зросло, а завантаження ні, це означає, що на карантині українці почали значно частіше користуватися додатком, який раніше висів без діла. Що ж вони там знайшли? Радше за все новини, і здебільшого про COVID-19.
«Коронавирус Украина», «Коронавирус онлайн», телеграм-канали про ситуацію в регіонах та окремих населених пунктах — усі вони знайшли свою аудиторію. А в березні у топдесятці стрімко увірвався «Коронавірус_інфо», верифікований МОЗ волонтерський проєкт, який уже на старті отримав 784 тисячі підписників.
Нині попит уже підупав, але до охвату та масштабів аудиторії колишнім лідерам далеко. Колись незмінний №1 «Ветер дует» про подорожі та знижки на перельоти зі 169 тисячами підписників ледве забрався на 14-ту сходинку в червні. Його обійшов навіть одіозний політичний блогер Анатолій Шарій.
«Як джерело новин і блогів Telegram використовують уже років 3-4, — каже засновник і СЕО одеського коворкінгу «Термінал 42», а в минулому голова українського Яндексу Сергій Петренко. — Зараз же ця роль зросла не в останню чергу через те, що на месенджер звернули увагу політики, і деякі з них активно ним користуються. Там немає цензури, часом узагалі не ясно, хто веде канал, зате можна посилатись».
Ще одна перевага — функціональність. У грудні на Telegram навіть перейшов Bloomberg. Приводом стала зміна відправки повідомлень у WhatsApp, яким володіє Facebook: тепер там не можна додатись у книгу контактів своїх читачів, і відіслати всім заразом якесь повідомлення — наче від звичайного користувача. Telegram це дозволяє.
У месенджері також немає facebook-алгоритмів, які визначають, що показати у стрічці першим. А ще існує режим швидкого перегляду: аби прочитати інформацію, не треба кудись переходити. Петренко переконався в цьому на собі. «Мої спроби просто публікувати анонси, аби перевести на сайт, працювали дуже погано. Люди не хочуть виходити з того середовища, — пояснює він. — Але як спосіб донести push-повідомлення Telegram є дуже зручним».
2. Здобули навички, які назавжди змінять рутину
Із початком карантину найпопулярнішим сервісом світу став Zoom. І в Україні також, підрахували аналітики Global Logic. У своїх Play Market і App Store українці завантажували додаток у 9 разів частіше, а його використання збільшилось уп’ятеро.
«Зростання відбулося дуже різкий, і ми вже не відкотимось до ситуації “до”», — вважає Максим Саваневський, експерт у сфері телекомунікацій.
Він вважає, що навичку зустрічатися групою онлайн опанувати не так просто: треба вміти підтримати розмову, заново навчитися не перебивати одне одного.
«У відеочаті ви отримуєте дуже обмежену кількість сигналів від людини: фактично бачите лише те, що на екрані, — каже експерт. — Натомість офлайн є значно більше можливостей відчувати людей: що вони роблять, як жестикулюють, реагують. Хтось периферійним зором спостерігає за іншими збоку».
За кілька місяців відеоконференції стали звичною частиною комунікації для багатьох компаній. «Ці поведінкові навички відкладуться, і тепер бізнес буде дивитись на те, що можна робити дистанційно, а зустрічі переносити онлайн», — каже медіаексперт Віталій Мороз.
Навіть цілі офіси перенесуть. Американські, німецькі та інші ІТ-компанії на невизначений час навіть перевезли зручні крісла своїм співробітникам. Так само вчинила українська компанія MacPaw.
А навчальні заклади переїхали у Google Class Room чи Microsoft Teams. Не всім було гладко. Коли у травні 800 учителів зібралися на вебінарі, присвяченому роботі з Microsoft, багато хто не знав базових речей. Тоді студенти з різних українських університетів проаналізували питання і створили чат-бота для вчителів. Майже двісті з них цим скористалися, свідчить статистика.
Під час карантину 44 % українців почали користуватися також мобільними додатками. Серед найбільш популярних — Glovo, Raketa, «Нова пошта», з’ясували Gradus Research.
«Зараз всі великі гравці FMCG-ринку (рутинних споживчих товарів. — Ред.) переглядають свої диджитальні стратегії в бік розширення впливу та присутності на електронній полиці. Раніше це були довгострокові плани, — зауважила Маріанна Рудик, Strategy Team Lead агентства Carat Ukraine. — Карантин швидко навчив людей купувати продукти онлайн та замовляти доставку продуктів, і ці навички залишаться».
3. Перестали боятись учитися онлайн
«Коронавірус зробив те, чого я добивався 5 років», — жартує Ілля Філіпов, співзасновник студії онлайн-освіти EdEra. Для нього давно стало звичним навчатися на курсах у мережі, в тому числі на іноземних платформах, проте донести українцям переваги та важливість онлайн-навчання виявилось непросто.
На карантині ситуація швидко змінилася: за березень-квітень кількість переглядів та нових підписників зросла більш ніж удвічі, а унікальних користувачів — майже втричі.
EdEra переважно спеціалізується на навчанні школярів та вчителів, проте на карантині аудиторія більш-менш рівномірно зростала в різних вікових категоріях. Найпопулярнішими напрямками, як і раніше, залишаються «Лайфхаки з української мови», вивчення англійської, історії України та підготовка до ЗНО, проте у березні-квітні в топі несподівано опинився «Very Verified: онлайн-курс з медіаграмотності».
Тішить і статистика найпопулярнішої в Україні платформи безкоштовних курсів Prometheus: там кількість активних слухачів збільшилась у чотири рази. А «новачків» за перші (особливо весняні) місяці цього року стало більше, ніж за весь 2019-й, що був рекордним для платформи.
«Нам так багато розповідали, що навчання онлайн — це щось дуже революційне, складне та екзотичне, що велика кількість українців ніколи і не пробували, — пояснює співзасновник Prometheus Іван Примаченко. — А через карантин багато кого просто змусили».
Серед школярів також помітний великий сплеск зацікавленості до ЗНО, а серед вчителів — курсами підвищення кваліфікації. Зрештою, їх просто не було як пройти в установах.
«Люди побачили, що онлайн-навчання є зручним та якісним, — каже Примаченко. — Тим паче коли офлайн ти часто вимушений проходити курс у тих, хто не може донести інформацію досить якісно, онлайн ти можеш навчатись у кращих фахівців країни чи світу — і ось це вже почали сприймати за норму».
Окрім вчителів і школярів, пожвавішав потік слухачів традиційно популярних курсів: ІТ, програмування, підприємництва, бізнесу, англійської мови, особистісного розвитку.
Буму онлайн-освіти могла посприяти благодійність світових лідерів індустрії: через пандемію Coursera відкрила безкоштовний доступ до своїх курсів та проектів для всіх коледжів та університетів. А на початку карантину до онлайн-навчання постійно закликали українські та закордонні лідери думок. Навіть у розважальній соцмережі TikTok, що рекордно зросла, з’явились освітні ролики.
Нині зацікавленість іде на спад як на EdEra, так і в Prometheus, хоча це може бути й сезонний фактор. Мода ж на онлайн-навчання в Україні надовго, переконаний Примаченко.
«Зрештою, є висока вірогідність другої та третьої хвилі, — пояснює він. — Все більше бізнесів та навчальних активностей переходитимуть частково чи повністю онлайн, тому це надовго».
4. Стали охочіше платити за інформацію
Востаннє опитування про готовність платити за легальний контент в інтернеті проводили у вересні 2019 року. За даними Gemius, тоді кількість охочих українців зросла з 13 % до 31 % за останні 12 місяців.
Згідно з опитуваннями, які з’явилися вже на карантині, 4 % українців за той період уперше оформили собі підписку на Megogo, Netflix та інші відеосервіси (а 15 % уже мали її доти). Це дані спільного дослідження Gradus research та Ukrainian Marketing Forum.
Краще підраховувати допомагає порівняльна статистика Netfliх. Якщо у 2018 році підписку на сервіс (вартістю 7,99 євро) придбали 103 тисячі українців, у 2019-му їх було вже 132 тисячі. Тоді ж в Україні став доступний YouTube Premium — версія без реклами (перший місяць безкоштовно, далі — 99 гривень), і за рік її мали вже понад 100 тисяч українців.
Даних по країнах за 2020 рік поки немає, проте у березні Monobank дарував 20 % кешбеку за онлайн-покупки в Netflix, YouTube, Megogo, PlayStation Store, Google Play тощо. І судячи з даних, які надали MediaSapiens, лише за один місяць акції підписку на Netflix придбало 16220 користувачів Monobank, а на YouTube — понад 28 тисяч. Тобто приблизно така ж кількість людей, як за півроку (чи три місяці для Premium) у 2019-му.
Після збільшення бібліотеки безкоштовного контенту не суттєво, але підросла й аудиторія Megogo. «Загальний відсоток нових користувачів (передплатників і незареєстрованих) виріс близько на 16 %», — коментує Іван Шестаков, директор зі стратегічного розвитку сервісу. Хоча цими показниками там завдячують не виключно карантину, тому що тенденцію охочіше платити за фільми спостерігають уже котрий рік, повідомляє detector.media
Те ж саме з електронними книжками. За даними Омнібусу Info Sapiens, якщо в липні 2019-го українці старше 16 років купили лише 20 % електронних книжок, прочитаних за останні три місяці, то в березні 2020 року частка куплених книжок складала вже 47 %. «Думаю, що це наслідок карантину, а також, можливо, акцій видавництв і книготорговців», — вважає Інна Волосевич, соціологиня та заступниця директора Info Sapiens.
Медіа помітили ці зміни ще до карантину. «Ми дивились на те, як українці платять за інші контентні сервіси — Apple і Google Music, Netflix і МЕГОГО, і бачили дуже хорошу наростаючу тенденцію. У нас не було прикладу саме серед ЗМІ, та ми вирішили ризикнути та стати першопрохідцями, — розповідає Олег Лисенко, керівник інтернет-проєктів видання «НВ», який став перший українським сайтом, що запровадив пейвол.
Від лютого на «НВ» з’явилися преміум-матеріали: перший місяць доступ до них коштує 1 гривню, кожен наступний — 49. «Європейські колеги казали нам, що у будь-якій країні, коли хтось першим вводить пейвол, є така пересторога: швейцарці не будуть платити за контент, французи не будуть, але в результаті більш-менш, але платять всюди», — каже Лисенко.
У квітні, несподівано для самих себе, «НВ» вже мали 10 тисяч передплатників. Скільки з них прийшло після акції продовження тарифу 1 грн/місяць до кінця карантину, точно невідомо, проте зараз справи йдуть на спад: станом на червень охочих побільшало лише на тисячу. Після бурхливого зростання це нормальна ситуація, вважають у виданні.АЛЕ ТОЧНО НЕ ТАК, БО ВОНИ ПОШИРЮЮТЬ ІНКОЛИ ВІДВЕРТУ МАЯЧНЮ ЗА ЯКУ УКРАЇНЦІ ТОЧНО НЕ БУДУТЬ ПЛАТИТИ!
Можна очікувати, що за «НВ» підуть інші. Про пейвол роздумували «Економічна правда», «Ліга.net», модель членства вже вводять The Ukrainians. Членство невдовзі з’явиться і в «Української правди»: матеріали, обіцяє головна редакторка Севгіль Мусаєва, будуть доступні всім, але учасники спільноти матимуть додаткові бонуси. А на «Громадському» нам повідомили, що через бум фоловерів у соцмережах березень-квітень стали найбільш насиченими місяцями за кількістю донейтів. Загалом за 2020 рік вдалося зібрати близько 350 тис. гривень від понад півтори тисячі людей. Частина з цих платежів рекурентні, тобто стануть регулярними.
ПРАВДА, ЦЯ СУМА МІЗЕРНА, ЯКЩО ПОРІВНЯТИ ЇЇ З ПРОЕКТОМ ЖУРНАЛІСТА РОМАНА СКРИПІНА. ТАм ЗБИРАЮТЬ ПІД 300 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ ЗА МІСЯЦЬ! А ЧОМУ? БО УКРАЇНЦІ ГОЛОСУЮТЬ ГРИВНЕЮ ЗА ЯКІСТЬ.
Та чи варто нашим ЗМІ сподіватися на те, що зі стабільним зростанням підписок на стримінгові сервіси українці полюблять і пейвол?
Експерти скептичні. Віталій Мороз вважає український пейвол радше монетизацією репутації. Сергій Петренко просить не забувати про економічну кризу.
«Найкращий у світі кейс того, як працює пейвол, — це The New York Times, Wall Street Journal. Перші дають мегаексклюзивну інформацію, а другі є дуже спеціалізованими, — каже Максим Саваневський. — Наші медіа не такі. Якщо взяти кілька топових українських видань, які зробили чи планують зробити пейвол і порівняти їх з іншими, то сьогодні я не бачу суттєвої переваги. Зараз пейвол — це радше вияв лояльності до бренду, а не раціональний вибір».
Підписуйтесь на наш ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛ
Долучайтесь до нашої групи у Вайбері
Ми в Instagram
Наша сторінка в facebook
Ми у whatsapp
