111

У дослідженнях історії Тернополя Ігоря Дуди “Тернопіль. 1540-1945”, що вийшли книгою у 2010 році у видавництві “Богдан” описано події 1831 року.
“З півночі до Галичини наближалася війна… Провісником війни була пошесть азіатської холери, яка за п’ять місяців (травень-вересень 1831 р.) забрала життя близько 1 300 мешканців міста (майже 10% населення). Були зачинені школи, церкви, костьол, синагоги, заборонені зібрання. Служби Божі відправляли на Торговій площі. Для заражених хворобою побудували бараки. Завдяки ініціативі о. Мауриція Полонского на пожертви громадян збудували шпиталь над ставом. Жертви епідемії ховали на східній околиці міста в окремому цвинтарі, зліва від гостинця на Гаї Великі. Найвищу смертність зареєстровано у спекотному серпні. Останньою офірою пошесті була молода тернополянка Анастасія Онуферко. На тому ж місці було поховано тисячі тернополян, яких скосила холера 1770 р. Пошесть змусила Магістрат ввести посаду міського лікаря.
Три роки по тому, 25 травня 1834 р., на місці поховання тернопільська родина Даниїл та Анна Сеньковські встановили пам’ятний хрест на високій іонійській колоні з фігурою св. Даниїла”.
Фігурою святого Даниїла згодом потомки Даниїла і Анни Сеньковських, багато з яких проживало у Великих Гаях. Територія “холерного” цвинтаря поблизу фігури з часом перетворилася на луки. Простояла фігура на своєму місці аж до 1972 року. Тоді завершилося будівництво птахофабрики у Великих Гаях. То ж на урочисте відкриття очікувалося прибуття високого компартійного начальства з Києва. До птахофабрики з Тернополя прокладали нову дорогу і вирішили фігуру знести. Та керівники місцевого колгоспу не дозволили її знищити, а перевезли на сільський цвинтар біля церкви.
Земельний масив між дорогою і залізничним насипом роздали під городи.
А у червні 1992 року святого Даниїла з цвинтаря урочисто повернули на своє місце. У 2010 році цей пам’ятний хрест на іонській колоні з фігурою св. Даниїла наказом начальника управлінням культури облдержадміністрації внесено до реєстру пам’яток архітектури місцевого значення.
Незважаючи на це, у 2014 році розробник генерального плану Великих Гаїв ПП “Архітектурне бюро АРКО” запропонувало згадану ділянку з городами на перспективу використати під житлову садибну громадську забудову з об’єктами інженерної інфраструктури.

Ось так було торік, восени 2019 року

У 2017 році, коли з’явився проєкт ремонту “гаївського моста”, який передбачав створення сучасної транспортної розв’язки, територія “холерного” цвинтаря набула інвестиційної привабливості.

До сільської ради Великогаївської ОТГ “полетіли” заяви про зміну цільового призначення земельних ділянок, які надавалися під городи.

То ж депутати сільської ради, серед яких лише 10 гаївських із 26, дозволили перетворити майже 5 тисяч квадратних метрів на місці “холерного” цвинтаря з городів (для особистого селянського господарства) на “комерцію” (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі). На черзі ще одна ділянка, що з трьох сторін оточує фігуру.

До того ж, як стало відомо з індсайдерських джерел, Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області не володіє інформацією про місця поховання у Великих Гаях померлих осіб, які померли внаслідок зараження особливо небезпечною інфекцією.
Якщо про “холерний” цвинтар невідомо в державній структурі, яку очолює історик – випускник відповідного факультету Тернопільського педінституту, то невже в час пандемії “COVID-19” жителям Великих Гаїв “відібрало пам’ять” про історію села. Чи матеріальна вигода остаточно “затьмарила” розум ? Видається, що вчергове підтверджуються слова поета:

“А Iродам – ні кари, ні покути.”

Ця земельна ділянка (кадастровий номер 6125281700:02:001:1511 ) призначена для ведення особистого селянського господарства (город). тому там нічого продавати не можна і будувати також. Компетентні органи повинні б когось покарати…

Підписуйтесь на наш ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛ

Долучайтесь до нашої групи у Вайбері

Ми в Instagram

Наша сторінка в facebook

Ми у whatsapp



Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.