Не всі люди люблять та вміють прощатися. Тому далеко не кожному з нас надається можливість закрити закінчений розділ у своєму житті і сказати «прощай» людині, з якою пов’язували певні стосунки.
Гірка правда полягає в тому, що всім нам у той чи інший період життя доводилося проходити через біль, коли ми відпускали нерозділене кохання, відмовлялися від невдалих відносин і змушували себе забувати людей, які були для нас усім світом.
Нам усім доводилося воювати із самими собою. І ми всі розуміємо, яке це неприємне почуття, коли нам не дають змоги розставити всі крапки над «i».
Це страшенно важко, знаю.
Бо я та, хто не вміє приховувати своїх почуттів. Та, хто не боїться любити і демонструють свої щирі почуття до всіх, хто ставиться до мене з добром і любов’ю. Я людина, яка вірить у любов і приймає людей такими, якими вони є насправді.
Люблю працювати над відносинами, тому що, зрештою, дійсно дорожу тими небагатьма по-справжньому близькими мені людьми, які є в моєму житті. Без них я ніколи не змогла б стати тією людиною, якою є сьогодні.
Однак у моєму житті не завжди все було так просто.
Багато разів життя давало мені сюрпризи, часом дуже неприємні. І це траплялося тоді, коли я найменше цього очікувала. Так, незважаючи на безліч пережитих розчарувань, незважаючи на неодноразово розбите серце, я зберегла віру в кохання. Але не розумію, як це мені вдалося зробити. Це досі збиває мене з пантелику.
Коротше кажучи, мене багато разів кидали. І щоразу мене залишали на самоті, навіть не попрощавшись зі мною по-людськи. Тому довгий час я відчувала себе абсолютно безпорадною та нещасною. Мені здавалося, що, незважаючи на всі мої старання, у мене просто немає шансів вибратися з цієї колотнечі.
Але згодом, ставши старшою, зрозуміла, що, скільки б я не намагалася розставити крапки над «i», це не дозволить мені набути внутрішнього спокою. Насправді все залежить тільки від мене самої і від моєї мужності прийняти той факт, що ніхто не прийде і не скаже «Пробач».
Правда полягає в тому, що життя розбиватиме нам серця. І найкраще, що ми можемо зробити – це знайти спосіб, який дозволить нам справлятися з такими ситуаціями. І полягає цей спосіб у смиренності.
Так, ми повинні зі смиренністю приймати неприємні для себе події, звільнятися від прихильності до тих, хто завдав нам болю, і, незважаючи на розбите серце, рухатись далі.
Не кажу про те, що краще приховати свої почуття, вдавши, що ви в порядку.
Якщо вам хочеться оплакати втрату коханої людини, не стримуйте себе. Плачте, кричіть на все горло, зламайте що-небудь, якщо вам так хочеться, полежіть кілька днів у ліжку, але прийміть той факт, що через певний час вам доведеться закрити ці двері назавжди – заради вашого ж блага.
Можете ненавидіти цю людину, сумувати за нею, віддайтеся цілком своєму сумному почуттю. Згадайте докладно всі ті миті, які ви провели разом. Згадайте про всі розмови, які змінили щось у вас і змусили полюбити її сильніше, ніж це можна описати словами.
Дозвольте собі скучити за тими словами любові, які людина казала вам, і за тими теплими обіймами, які вона вам дарувала.
Дозвольте собі відчути кожну емоцію, яка протікає через ваше тіло, незалежно від того, наскільки вона болісна.
А потім, просто перед тим, як впасти в нескінченну прірву печалі, ущипніть себе, поверніться до реальності, попрощайтеся, замкніть ці двері, відпустіть ці спогади і просто рухайтеся далі.
Зрештою, єдина людина, про яку вам дійсно потрібно дбати, це ви самі. Можливо, ви поки що не маєте достатньо сил, щоб усвідомити це прямо зараз, але ви потрібні собі. Ви повинні любити себе. Решта – просто приємний бонус.
Так що не бійтеся зачинити ці двері. Закрийте їх назавжди. Рухайтеся далі. Ростіть!
