“Так само, ми говоримо і про Почаївську лавру. Ми не хочемо сьогодні пред’являти якісь майнові претензії комусь. Але ми говоримо, що це історично великий духовний центр нашої церкви.
Дослідники київського християнства у Речі Посполитій говорять, що колись була неписана домовленість між православними у Києво-Печерській Лаврі і греко-католиками у Почаївській Лаврі щодо друку літургійних книг. Те, що друкували в Почаєві ми, того вже не друкували православні в Києво-Печерській Лаврі. Чому? Бо тими книгами ми обмінювалися.
Почаївська Лавра була унікальним центром музичної культури, духовної, релігійної та міжнародної.
Очевидно, коли Унія була ліквідована, то російські царі перетворили Почаїв на прикордонний форпост. А радянська влада спеціально Почаївську лавру з її територією приєднала до Тернопільської області. Для того, щоб знищити Унію в Галичині.
Тому от ті, які прийматимуть рішення, кому дати доступ для можливості молитися, мусять враховувати, що Почаївська Лавра має історичне відношення до нашої церкви”.
