Традиція називається томарі іші або «камінь зупинки». Це справді камінчик, перев’язаний мотузкою, який кладуть біля входу – в дім, в кімнату, в громадське місце, на захід або перед дверима, за якими проводяться якісь традиційні церемонії – від чаювання до весілля.
Камінчик слугує багатозначним делікатним натяком: «вхід лише для своїх чи запрошених», «не заважай своєю присутністю», «зупинись і подумай, чи доречний твій візит», «не забувай, що ти на чужій території і поводься делікатно». В перекладі на нашу «побутову» мову: «Галка, досить приходити в наш кабінет і розпивати нашу каву і «скубати» наші шоколадки», «тітко Наталко, не лізьте зі своїми нетактовними питаннями», «мам, не треба мене повчати, коли мити вікна в моїй же хаті, я доросла жінка», «люба колего, а яке тобі діло, скільки заробляє мій чоловік».
Просто в лоб цього не скажеш, а от за допомогою камінчика… Побачивши його біля ваших дверей Галки, тітки Наталки, мами і колеги точно спитають, що це «ти каміння порозкидала?». А ви такі – раз: «Це томарі іші, давня японська традиція…» І коротенько переказуєте суть нашого допису – може, дійде
