
Її називали «Вагнерівською примадонною ХХ століття». Її співом захоплювалися королі та імператори. Її голос звучав у найпрестижніших театрах світу — від Мілана й Парижа до Буенос-Айреса та Каїра.
Але вона завжди залишалася українкою. І в кожному концерті, де б не виступала, обов’язково співала наші народні пісні 
.
Соломія народилася 23 вересня 1872 року в селі Білявинці у Бучацькому повіті, у родині священника. Її першим учителем була мама, яка співала народні пісні.
Маленька дівчинка з винятковим слухом і голосом стала легендою.
1893 року вперше вийшла на сцену Львівської опери — і вже невдовзі її знали в усій Європі.
1904 рік. У «Ла Скала» відбулася прем’єра нової опери Пуччіні «Мадам Батерфляй». І… провал. Публіка освистала постановку.
Розчавлений композитор хотів знищити рукопис.
Але другу прем’єру Пуччіні довірив саме Соломії Крушельницькій.
Історія повторилася з точністю до навпаки: у Брешії зал аплодував 30 хвилин, а опера здобула світову славу.
Пуччіні подарував їй портрет із підписом:Її називали «жінкою-Шаляпіним», намагалися зробити «російською співачкою», адже світ тоді майже не знав України.
Але Соломія завжди гордо відповідала:
І щоб світ не забував, звідки вона, кожен свій виступ завершувала українськими піснями.
Вона співала з Карузо й Шаляпіним, виступала у найпрестижніших театрах світу.
Але після смерті чоловіка повернулася до Львова. Тут на неї чекали скромні роки радянської дійсності:
У 1948-му вона востаннє вийшла на сцену. Зал аплодував стоячи, але ніхто не знав, що співачка вже тяжко хвора.
16 листопада 1952 року голос, який підкорив світ, замовк назавжди.
Соломія Крушельницька похована на Личакові, поруч із Іваном Франком.
Її життя — це нагадування: навіть у найважчі часи варто залишатися собою і не зраджувати своєму корінню.
Вона була українкою, у яку закохався світ.

