З 27 січня по 2 лютого 2011 року соціологічною службою Центру Разумкова було проведено чергове дослідження „Динаміка виборчих орієнтацій громадян України”. Було опитано 2009 респондентів віком від 18 років у всіх областях України, Києві та АР Крим у 132 населених пунктах (79 міських та 53 сільських).
Якби вибори до Верховної Ради відбувалися найближчим часом, то в них імовірно взяли б участь 65,4% респондентів (36,2% упевнені, що взяли б участь, а 29,2% — скоріше за все взяли б у них участь). Кожен десятий (10,3%) висловив упевненість що не візьме участі у виборах, а 8,9%скоріше за все не взяли б у них участі. 15,4% респондентів не змогли визначитися.
Результати опитування свідчать, що якби найближчим часом відбулися вибори до Верховної Ради України, то найбільше голосів отримала б Партія регіонів (20,5% усіх опитаних або 28,2% тих, хто збирається взяти участь у голосуванні). За Блок Юлії Тимошенко збираються проголосувати відповідно 12,5% і 17,0%, за партію „Фронт змін” — 7,5% і 10,0%, за партію „Сильна Україна” — 5,6% і 6,7%, за ВО „Свобода” — 4,3% і 5,5%, за Комуністичну партію України — 3,6% і 4,0%, за партію „УДАР” Віталія Кличка — 2,2% і 2,8%, за партію „Громадянська позиція” — 1,7% і 2,3%.
Протягом другої половини 2010р. — січня 2011р. відбулося зниження частки тих, хто готовий проголосувати за Партію регіонів (39,1% усіх опитаних у травні 2010р., 26,7% — у жовтні 2010р., 20,5% –– у січні-лютому 2011р.).
Протягом цього періоду практично не змінювався рівень електоральної підтримки БЮТ і КПУ.
Рейтинг партії „Сильна Україна” дещо зріс у жовтні 2010 р. порівняно з травнем (з 8,6% до 11,1%), однак знизився у січні-лютому 2011р. до 5,6%. Наміри голосування за партію „Фронт змін” зросли з 3,8% у травні 2010р. до 7,5% у січні-лютому 2011р. Рейтинг ВО „Свобода” зріс із 2,7% до 4,3% серед усіх опитаних.
Інші партії та блоки, що були представлені в списку, отримали підтримку менш ніж 2%. Намір голосувати проти всіх висловили 4,7% респондентів, з числа тих, хто висловив намір взяти участь у виборах, а 11,3% цієї категорії респондентів вагалися з відповіддю.
Рівень підтримки виборцями різних політичних сил має яскраво виражену регіональну специфіку. Зокрема, лише чотири політичні сили набирають більше 3% голосів виборців у кожному з чотирьох регіонів: Партія регіонів, Блок Юлії Тимошенко, партія „Фронт змін” та партія „Сильна Україна”.
У Східному регіоні лідером залишається Партія регіонів, за яку готові проголосувати майже половина (46,8%) респондентів, які мають намір взяти участь у виборах. Також здолали б 3%-й бар’єр у Східному регіоні БЮТ (8,0%), „Сильна Україна” (6,9%), КПУ та „Фронт змін” (по 6,2% тих, хто збирається взяти участь у виборах).
На Півдні України Партія регіонів набрала б 42,6% тих, хто збирається взяти участь у виборах, БЮТ — 14,2%, „Сильна Україна” — 8,9%, КПУ — 6,8%, „Фронт змін” — 3,2%.
У Центральному регіоні лідирує БЮТ — за нього проголосували б 24,2% респондентів, які мають намір взяти участь у виборах. Далі йдуть Партія регіонів (17,6%), „Фронт змін” (12,0%), „Сильна Україна” (7,2%), ВО „Свобода” (5,9%), „Громадянська позиція” (4,1%) та партія „УДАР” Віталія Кличка (3,2%). На межі прохідного бар’єру у цьому регіоні балансує КПУ — 2,7%.
У Західному регіоні найбільш популярними є опозиційні партії: БЮТ (20,1% респондентів, які мають намір взяти участь у виборах), „Фронт змін” (17,3%) та ВО „Свобода” (14,8%). На четвертому місці у Західному регіоні знаходиться Партія регіонів, за яку готові проголосувати 9,9% з тих, хто має намір взяти участь у виборах. Також 3%-й бар’єр на Заході здолали б партія „УДАР” Віталія Кличка (5,3%), „Сильна Україна” (3,9%) та „Наша Україна” (3,9%).
Ці результати коментують наші експерти:
Софія Федина (ГПО „Українська справа”):
Прикро, що маємо лише чотири партії, які можна назвати загальнонаціональними, тобто ті, які набирають більше 3% голосів виборців у кожному з чотирьох регіонів України. Загальнонаціональними за соціологією, але не за духом. Перші дві з них (Партія регіонів і БЮТ) займаються відвертою соціальною демагогією, змагаючись поміж себе у розсипанні перед виборцями абсолютно нереальних обіцянок. „Фронт змін” і „Сильна Україна” пропагують себе, як політичні сили, що реформуватимуть все і повсюди, після чого всім стане краще. Отже, бачимо, що обіцянки докорінного реформування українського суспільства та суттєвого покращення соціально-економічного становища єднають українців по цілій країні. Але ці партії не здатні здійснити задеклароване, їхні обіцянки завжди залишатимуться обіцянками. Це повинно спонукати їхніх конкурентів до серйозних висновків стосовно розставляння акцентів у безпосередній партійній роботі, щоб потім було що сказати виборцям фразою „ми зробили”, а не „ми обіцяємо”. Звичайно, якщо вони хочуть не просто провести до парламенту мінімальну фракцію, вирішувати там свої приватні питання і періодично бігати на ток-шоу.
Цікавою є ситуація з БЮТ. Здавалося б, після внутрішніх скандалів, фактичного розвалу фракції у Верховній раді, громадяни повинні були розчаруватися у своїх симпатіях до неї. Проте електорат Юлії Тимошенко залишається відданим своїй лідерці. А корупційні скандали, кримінальні справи та їх розслідування лише додають Тимошенко популярності. Команді Януковича таким чином воювати з жінкою безперспективно.
Юрій Антоняк (Центр національного відродження ім. С. Бандери):
Перш за все, приємно відзначити зниження рейтингу Партії регіонів. Від травня 2010 року він впав ледь не удвічі, „регіонами” втратили 18,6% своїх виборців. Це яскраве свідчення того, що люди, які повірили райдужним обіцянкам „покращення життя”, „вже сьогодні” відчувають цілком протилежне. Навряд чи перед самими парламентськими виборами „регіонали” зможуть витворити якесь економічне чудо, котре перекреслить у свідомості виборців спогади про попередні роки негараздів, про тарифи, ціни і різні кодекси. Ставка буде на демагогію і фальсифікації. Але й громадяни у нас від виборів до виборів стають уважнішими до виборчих процесів, так що з кожним роком маніпулювати з бюлетенями стає все складніше.
Цікаво, що падіння рейтингу спостерігається і в „Сильної України”. Цей резервний проект Партії регіонів вже не спрацьовує через присутність „принципового реформатора” Тигіпка в уряді Азарова. Розчаровані Януковичем-Азаровим, виборці не можуть розгледіти в ньому якусь „альтернативу”. Скоріше, частина з них, перш за все в Центральній Україні, частково вподобають собі близький за реформаторською риторикою до „Сильної України” „Фронт змін” Яценюка.
Натомість КПУ, хоч і перебуває в коаліції і голосує «принципово» (тобто, „як треба”), може дещо розширити свій електорат. Але це буде незначне коливання у межах 1 – 1,5% відсотка. Самі „регіонами” не дозволять їм набирати більше, тому що з дрібним союзником домовлятися дешевше. Та й загалом у комуністів в Україні максимальним успіхом може вважатися балансування на висоті порогу маргінальності і мінімальна присутність в парламенті.
Юлій Хвещук (Львівське регіональне відділення Інституту національного державознавства):
Останні соціологічні дослідження засвідчують суттєве зростання рейтингу „Свободи” та впевнене долання нею 3-відсоткового бар’єру для проходження до Верховної ради. Причиною цього переважно вважають загальну радикалізацію українського суспільства. Звичайно, радикалізація відбувається, перш за все стараннями „регіоналівського” режиму. Але „Свободі” вдалося, завдяки активізації інформаційно-пропагандивної роботи, витворити для себе імідж єдиної націоналістичної сили, і поступово переорієнтувати на себе виборців, які позиціонують себе як націоналісти або ж просто прихильно ставляться до ідеології українського націоналізму. Чого, наприклад, з певних причин не зміг ефективно здійснити в 1998 році „Національний Фронт”. Це принесло партії успіх на місцевих виборах восени 2010 року. І саме цей успіх став причиною стрибка рейтингу. Виборці повірили, що „Свобода” здатна проходити не лише до місцевих рад Західної України, але й зібрати 3% голосів загалом в Україні. А отже, голоси, віддані за неї, не будуть втрачені. І поки що громадяни висловили готовність голосувати за неї і на парламентських виборах. Саме поки що. Тому що цей рейтинг – своєрідна ейфорія, піднесення після місцевих виборів.
А чи вдасться „Свободі” зберегти чи навіть збільшити теперішній рейтинг, залежить від двох обставин. Чи до наступних парламентських виборів не постане нова націоналістична чи національно-патріотична політична сила, даючи виборцям можливість вибору, окрім „безальтернативної” „Свободи”. І якими будуть результати роботи „свободівців” у місцевих радах. Маючи в Західній Україні контроль над трьома обласними радами, не кажучи вже про ради нижчого рівня, їм доведеться показати громадянам власне результат. Тут вже заявами і поясненнями про протидію влади обмежитися не вдасться