Вчора на ринку побачила дуже простий момент, який чомусь запам’ятався більше за багато гучних історій.
Переді мною купувала овочі старша жінка. Взяла кілька помідорів, два огірки, цибулину й трохи картоплі.
Коли продавець назвав суму, вона відкрила маленький гаманець і почала рахувати гроші. Довго перебирала купюри й монети, потім усе-таки наскладала потрібну суму й віддала.
Продавець узяв гроші, подав їй пакет, а коли жінка вже збиралася йти, раптом узяв ще два помідори, пару огірків і кілька картоплин та поклав зверху в пакет.
Вона одразу зупинилася:
“Я ж за це не платила”.
А він відповів:
“Та все нормально. Це вам подарунок”.
Жінка почала відмовлятися, казала, що не треба й вона взяла рівно стільки, скільки може собі дозволити.
Продавець тільки посміхнувся:
“Я знаю. Тому й доклав уже після того, як ви заплатили”.
Жінка подякувала кілька разів і пішла.
А я стояла й думала, що іноді навіть кілька звичайних овочів можуть дуже багато сказати про людину.
Як ви ставитеся до таких маленьких жестів – прийняли б із вдячністю чи вам було б незручно брати щось безкоштовно?
