Ситуація з виробництвом молока в Україні тепер близька до критичної. З експортера молочної продукції держава поступово переходить у категорію імпортера. Це, в першу чергу, пов’язано з різким скороченням поголів’я худоби в приватних господарствах та слабким розвитком організованих форм молочного тваринництва
Скорочення поголів’я в приватному секторі пов’язане із збитковістю утримання худоби. Залишені один на один із закупівельниками, селяни не можуть ефективно самостійно відстоювати свої інтереси. В результаті закупівельники в односторонньому порядку встановлюють ціни на молоко, які не покривають затрат селянина на утримання худоби. А уряд увів ще й ПДВ на закупівлю молока! Саме на величину цього податку молокозаводи зменшили виплати населенню. У відповідь селяни почали здавати худобу на забійні цехи. Така ситуація не сприяє розвитку продуктивних відносин на селі. На жаль, на неї немає належної реакції органів влади.
Другим чинником зменшення поголів’я худоби в приватному секторі є скорочення працездатного населення на селі, особливо молоді, яка виїжджає у великі міста чи закордон у пошуках кращої долі. Жаль, що це також не спонукає до активних дій уряд, який повинен був би враховувати, що в умовах масового безробіття та низьких доходів сільського населення саме виробництво та продаж молока традиційно й суттєво поповнює родинний бюджет селян.
Інша ситуація на організованих підприємствах. В умовах дефіциту молока на ринку власники молочних ферм значно підняли ціни на свою продукцію, що забезпечило їм хорошу рентабельність. Прямі договірні стосунки з переробними підприємствами усунули посередницькі структури та сприяли стабільності відносин.
Але при цьому темпи росту тваринницьких молочних ферм у нас невисокі. Основна причина, на мою думку, — неправильна дотаційна політика. Сьогодні уряд країни надає дотації фермерським підприємствам, виходячи з поголів’я худоби. Цей підхід не вірний, тому що держава дотує рентабельність молочних ферм, а вона й так висока. Дотаційна політика у цій галузі повинна формуватися так, щоб спонукати збільшення кількості нових молочних ферм. Дуже позитивно на це могли б вплинути наступні кроки: здешевлення кредитів для будівництва ферм та купівлі молочної ВРХ, звільнення від сплати податку на прибуток новостворених фермерських підприємств-виробників молока, звільнення від митних платежів при ввезеннях на митну територію високопродуктивного поголів’я молочної худоби та ін. Це б підтримало нові ініціативи в сільському господарстві, зменшило б фінансове навантаження на фермерські підприємства—виробники на початку їх діяльності. А додатковий позитивний момент — підприємлива молодь залишалася б жити в селі й не виїжджала б на заробітки закордон.
Юрій ЧИЖМАРЬ, голова ОДА 2007—2010 рр.
