Кроки нової ПРорегіонівської влади довжиною в один рік оцінили вже на усіх рівнях: від найбільшого міста до найменшого села. І якщо до місцевих виборів все ще не так вже й було страшно, адже керівництво радами належало демократам, то після 31 жовтня 2010 року почалося «розчищення» територій новими – старими регіоналами місцевого гатунку.
В Лановецькому районі все так і сталося. Голова районної державної адміністраціі Віктор Морозюк у 2006 прийшов в районну раду за списком «Нашої України», до 2010 працював заступником голови РДА, а потім, раптом, виявив схильність до провладної партії. Нинішній голова районної ради Олександр Блажейчук теж у 2006 пройшов за списком БЮТ, працював також заступником голови РДА, а вже у 2010 активно агітував за регіоналів та роздавав обіцянки покращення життя вже сьогодні.
Першими відчули «покращення» працівники дошкільних установ району. Зазначу, що на Лановеччині 31 дошкільний заклад ( три у м.Ланівці, а решта в селах). Це один з найбільших показників в області, який постійно додавав керівництву району гордості, мовляв у непрості часи безгрошів»я вдалося зберегти мережу. Сусідня Шумщина має три заклади на весь район.
Отож, перейдемо до суті проблеми. Із задекларованої потреби на дошкільну освіту більше ніж 8 млн. гривень у 2011 році урядом реформаторів виділено всього 6 млн.100 тис.грн. Для порівняння, у 2010 році на дошкільну освіту району використано 7 млн.400 тис.грн. Отже, навіть учень зрозуміє, що виділена цифра менша за використану на 1млн.300 грн. А як же деклароване підвищення заробітної плати, галопуюча інфляція, яка вимагає індексації, бюджет розвитку…? До речі, незважаючи на гостру нестачу коштів на заробітну плату працівникам дошкільних установ, за наполяганням адміністрації, в сільських бюджетах змушені запланувати «бюджет розвитку». Але скажіть, будь ласка, який господар буде стелити асфальт біля будинку, якщо дітям немає що поїсти в прямому розумінні цього слова.
Депутати сільських рад стали заручниками ситуації, адже ділити гроші та ставити підписи під рішеннями про сільські бюджети довелося сільським головам. Міська рада, маючи значно кращі можливості по доходах садочки не обділила, чого не скажеш про села.
Ще з січня цього року почалися переведення працівників закладів на неповне навантаження. Крок ніби то і вимушений, але й тут проявилося ноу-хау районної влади. Вона рекомендувала завідуючим зібрати заяви з працівників про їх згоду працювати неповний робочий день та ще й здати ці заяви в район. Стаття Кодексу законів про працю про обов»язкове попередження працівників за два місяці про зміну істотних умов праці просто стала для влади чистою сторінкою. А де ж контролюючі служби, які охороняють права громадян? Чи може ви бачили таких громадян, які в період кризи, за покликом серця пишуть заяви за власний рахунок ( без збереження заробітної плати) чи самі спішать працювати на 0,25 ставки. Тоді ж чотири роки необхідно ходити на роботу, щоб заробити один рік страхового стажу. Чи може я помиляюся, шановні керівники району?
На численні звернення завідуючих до керівництва району конкретної відповіді не надійшло. Їх «заспокоїли», що з вересня всі можуть перейти на 4 годинний режим роботи, тобто з 9.00 до 13.00 год., а хто буде ще більше говорити, втратить роботу взагалі. Попри це йшли активні рапорти в ОДА, що все спокійно, статистика про закуплені телевізори та вуличне освітлення.
За цим пішло наступне нововведення нової влади – передача дошкільних закладів з комунальної власності сільських громад в управління районної ради а відтак і подальше об»єднання у навчальні комплекси «школа –дитячий садок». Хто перший претендент втратити роботу – звичайно, завідуюча. Хто від цього виграє, сказати важко, а от втратити можуть багато. Те, що завідуючі втрачають посади, це однозначно, не всі вони можуть стати вихователями, бо на цих посадах теж працюють люди. Кухарі та помічники вихователів, прибиральниці теж під питання. Чи зможуть прихідні групи з чотирьохгодинним робочим днем забезпечити Базовий компонент дошкільної освіти, визначений Законом України «Про дошкільну освіту» ніхто не задумався.
Відділ освіти, виконуючи доручення голови райдержадміністрації ( зверніть увагу – не законодавство) вже надіслав відповідні звернення на сільські ради про передачу. Слово за сільськими депутатами. В неофіційних розмовах представники сільських громад розуміють, що така передача, а за нею й реорганізація дошкільних установ ( читай ліквідація) позбавить їх ще одного впливу на сільську інфраструктуру. Першими вони здали медичні установи. Залишиться тільки культура і шлях до ліквідації їх самих, як представницьких органів громад – готовий. Владою не враховано два моменти – відділ освіти не має повноважень щодо управління комунальною власністю районної громади, тому такі листи можна вважати чи не втручанням у справи органу місцевого самоврядування. І наступне, в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» ( стаття 26) зазначено, що «реорганізація або ліквідація діючих комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами, допускається лише за згодою територіальної громади (загальних зборів) села, селища, міста або на підставі результатів місцевого референдуму». Але чи наважиться керівництво району вийти до людей та подивитися їм в очі, до виборів ще далеко? Знаю, що батьки дітей поступатися намірів не мають, самі прийдуть у владні кабінети.
Як депутат районної ради і як представник політичної партії «Батьківщина», яка в районі отримала значно більшу підтримку, як Партія регіонів, не можу спокійно стояти осторонь. Сьогодні я зробила спробу аналізу лише однієї проблеми – дошкільної освіти, адже як ми подбаємо про наших дітей, так вони подумають про нас …в старості….
Враховуючи, що до сесії районної ради ще довго, у мене запитання до голів двох влад району – виконавчої та представницької : невже , заради того, щоб втриматися на посадах і у кріслах ви готові знищити дошкільну освіту на Лановеччині ?
А чи буде майдан, час покаже.