111

Майже кожний п’ятий подавав «липовий» диплом

Минулої п’ятниці на митний пост “Рава-Руська” у Львівській області прибула вантажівка з побутовою технікою на $1 млн, а документів на неї у перевізника нема.

Представник чернівецької фірми замовника товару зник. Через три доби нелегальний вантаж конфіскували.

Західний кордон України, особливо польський, є найпривабливіший для контрабандистів. Не зрівняється з ним навіть значно довший кордон із Росією, де не такий високий перепад цін на товари, особливо на бензин, цигарки й алкоголь. За одну поїздку в країни Європейського Союзу контрабандист може отримати доволі солідний куш. Усе це накладається на спрощену систему перетину кордону для місцевих жителів, на загальне соціальне неблагополуччя регіону і традиційні сімейні зв’язки, що сприяють “взаєморозумінню” між контрабандистами й митниками. Останні часто перебувають між собою у близьких стосунках. Принцип “рука руку миє” давно став наріжним каменем не тільки львівського криміналітету й бізнесу, а й місцевої влади і самих правоохоронців. Останнє затримання контрабанди на $1 млн — лише епізод. Візьмемо інший конкретний приклад, щоб проілюструвати цю систему складних взаємозв’язків.

Торік у листопаді розкрили незаконну схему переміщення товарів через митний пост “Рава-Руська” з повним ухиленням від оподаткування. Держава, за попередніми оцінками, зазнала збитків на близько мільйон гривень. Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу. Навряд чи це повідомлення сенсаційне — до подібних новин середньостатистичний українець уже звик. “Упіймали когось — ну і добре, буде більше порядку”, — думає він. Чомусь громадську думку не цікавлять подробиці, деталі розслідування, які часто набувають більших детективних барв, аніж сам злочин. Під час розслідування нашого випадку спливли прізвища колишнього старшого інспектора посту “Рава-Руська” Назара Ворожбита та його батька, працівника служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці Степана Ворожбита. Батько і син, як бачимо, працювали в специфічному сімейному підряді, який аж ніяк не обмежувався цими двома фігурантами. Однак про все детально

Доки тривало розслідування, Назар Ворожбит іде з державної служби, а Степана Ворожбита понижують у спеціальному званні. Заразом розслідують і питання: як їм удалося потрапити на  посади і тривалий час безкарно займатися своїми махінаціями. Хоча розслідувати тут у принципі нічого. Львів — досить велике село, у якому всі знають, що Назар Ворожбит є зятем, а Степан Ворожбит, відповідно, сватом не кого-небудь, а самого колишнього начальника обласної міліції, а нині депутата облради Василя Пісного. Як кажуть, пощастило міліціонерові з родичами — серед них опинилися ті, кого йому за посадою слід було контролювати! І взагалі, хто сказав, що тільки Вікторові Ющенку таланило на багатих кумів? У Василя Пісного теж є гідний кум — працівник Львівської митниці Руслан Ганець. Його перебування на держслужбі було припинено 2008-го через причетність до існування на митному посту “Краковець” незаконної схеми митного оформлення товарів. Руслан Анатолійович на той час очолював митний пост “Кролевець” і завдяки кумові узяв у лізинг 15 вантажівок, якими ввозили контрабандні товари. І завдяки тому ж Пісному трохи більше, ніж через рік, Руслана Анатолійовича поновили на роботі. Тобто у Львівській області працювала і почувалася абсолютно безкарною група людей, пов’язаних родинними стосунками. Вона займалася і самою контрабандою, і її легалізацією, і навіть мала “дах” в особі вищого обласного міліцейського начальства. Будь-яку критику начальник міліцейського главку змітав із порогу. Коли на сайті Західної інформаційної корпорації з’явилася замітка про те, що начальники територіальних управлінь міліції щомісячно заносять п’ятизначні суми в Головне управління, він усе списував на підступи “звільнених корумпованих працівників”. Хоча порядки на Львівщині не були секретом ані в області, ні за її межами. Як і те, що ці зв’язки йдуть далеко за Галичину. Напевно, саме тому у влади тільки зараз з’явилася політична воля розплутати складний вузол сімейно-кланових стосунків у регіоні, повідомляє “Газета по-українськи”

Гучні справи, як судді Зварича, дають уявлення про масштаби того, наскільки прогнила владна вертикаль на Львівщині.

Саме це змусило нове керівництво звернути увагу на західну регіональну митницю. Тим паче, що для глави Держмитслужби Ігоря Калєтніка цей регіон не чужий — він починав трудову біографію на митниці “Рава-Руська”. Зараз замінені заступники начальника Львівської митниці та керівники митних постів “Краковець”, “Рава-Руська”, “Мостиська”, “Городок”. Звільняють людей, які потрапили на свої посади випадково, перевіряють і документи співробітників. До речі, кількість підроблених дипломів про освіту, поданих під час прийому на роботу в митну службу на Львівщині, перевершує всі мислимі показники. Майже в кожного п’ятого — “липовий” диплом! За словами самого Ігоря Калєтніка, майже 70 відсотків звільнених останнім часом співробітників митної служби виявилися саме зі Львівщини.

Голові Держмитслужби доводиться воювати практично поодинці, долаючи опір як місцевої влади і старих кадрів, так і, здавалося б, “союзників” із партій парламентської більшості. Реформи і нововведення не подобаються надто багатьом людям, які хочуть зберегти на Львівщині статус-кво. Вимога відставки Ігоря Калєтніка, яку озвучила Львівська обласна рада, зрозуміла — при владі опозиційна партія, а чимало депутатів мають свої інтереси на кордоні. Але абсолютно незрозуміло, чому цю ж вимогу підтримує Олександра Кужель, заступник голови партії “Сильна Україна”. Очевидно, її заява не могла з’явитися без відома Сергія Тігіпка, який, мабуть, має власні погляди на розвиток західного кордону. І навіть відповідних людей для їх реалізації.

Чим не кандидатура, наприклад, Іван Бокало? Цього депутата облради від партії “Сильна Україна” 2010-го звільнили з митних органів у зв’язку з незаконним переміщенням на територію України транспортного засобу.

До речі, неважко помітити, що кожен із фігурантів нашої справи представляє в регіоні якусь із відомих політичних партій. Нині без партійності просто ніяк. Правда, серед перехожих на вулиці рідко зустрінеш члена хоча б наймасовішої партійної організації. Зате на Львівській митниці куди не тни — влучиш у партійного функціонера. Наприклад, екс-міліціонер Василь Пісний тепер представляє у Львівській облраді партію “Фронт змін”. Більшість Львівської облради теж, мабуть, не проти отримувати якийсь особливий прибуток із митниці. Так, наприклад, Валентину Яж, близьку подругу депутата облради від ВО “Свобода” Петра Колодія, затримали за ввезення вантажу побутової хімії і пластикових польських вікон без належного декларування. Може, у решти депутатів теж є якісь грішки перед митницею, тому в протидії митним починанням об’єднуються у,  здавалося б, несумісні партії: і провладні, й опозиційні. Як це часто буває, партійні й ідеологічні розбіжності ховають під сукно, коли за справу беруться великі гроші, ще й скріплені сімейними путами. Але пута ці доведеться розрубати. Іншого рішення ситуації на західному кордоні, та ще й напередодні Євро-2012, просто немає.

До речі, екс-міліціонер Василь Пісний тепер представляє у Львівській облраді партію ”Фронт змін”

1 comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.