Пастирський лист-пояснення владики Василія Семенюка, єпарха Тернопільсько-Зборівського УГКЦ, стосовно ліквідації каплиці сектантів на Співочому полі Тернополя

Поділитися

Всечесним отцям, преподобним монахам та монахиням, вірним Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ

Слава Ісусу Христу!

Дорогі у Христі брати і сестри!

З огляду на останні події, які відбуваються на Співочому полі у м. Тернополі, де діє тоталітарна секта, звертаюся до вас з пастирським листом-поясненням.

На прохання ради Церков при Тернопільській міській раді, яка побачила у діяльності секти загрозу негативного впливу на вірних та членів суспільства, Тернопільська міська рада прийняла рішення про ліквідацію самозабудови.

Теоретичною і практичною базою для секти, яка виникла у Тернополі на Співочому полі, є нібито об’явлення Божої Матері. Секта пропонує вчення про якийсь новий богородичний завіт, що за своєю суттю означає усунення Христового Заповіту. Сектанти вважають, що Христовий Заповіт потрібно замінити на новий, і він є обов’язковим для кожної людини під карою засудження.

Церква, на підставі Святого Письма навчає, що Бог в Ісусі Христі сказав все і не буде іншого слова, окрім Нього (Євр. 1, 1-2). Об’явлення, яке знаходиться в Святому Письмі і Традиції, є довершене.

У навчанні про Пресвяту Трійцю секта зі Співочого поля стверджує, що Богородиця є подателькою Духа Святого. Наслідком такого вчення є те, що Пресвята Трійця має чотири особи – Отець, Син, Святий Дух, Богородиця. Це є ігноруванням Святого Письма і навчання Церкви про Пресвяту Трійцю. Адже Святе Письмо однозначно стверджує: «Йдіть і зробіть учнями усі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа» (Мт. 28,19). Богородиця не є Богом. У Святому Письмі зрозуміло говориться про народження Ісуса Христа від жінки, від людської матері: «Коли сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом, щоби викупити тих, що під законом, щоб ми прийняли усиновлення» (Гал. 4,4; пор. Лк. 26,27). Без такого народження Христос не був би правдивою людиною і Його жертва на хресті не мала б сили відкуплення (1Ів. 4,10). Марія також має свій рід і своїх предків (Лк. 3,23-38). Традиція Церкви подає імена батьків Пресвятої Богородиці: Йоаким і Анна.

Згідно з «навчанням» секти, Богородиця існує відвічно, має власну Божественну повноту і свій власний план порятунку людства. Це суперечить богонатхненному тексту Святого Письма: «єдиний Бог, єдиний посередник між людством і Богом, чоловік Ісус Христос» ( 1Тм. 2,5). У «навчанні секти», нібито Богородиця, а не Христос є посередником між людьми і Богом. Ми можемо навчати про посередництво Богородиці, але в іншому значенні, як посередництво в Христі, на якому все будується, від якого все залежить і черпає свою силу. Це є посередництво до Христа. Воно не є необхідною умовою зустрічі з Христом, єдиним посередником, але зустріч цю вдосконалює, зміцнює з нашого боку і робить її по-материнськи «теплою».

Тайну священства в секті можна отримати з рук Пресвятої Богородиці або через посередництво якогось єпископа-мученика, який нібито з’являється на Святій Літургії. В апостольських діяннях читаємо, що уряд священства був переданий Апостолам (Еф. 2,20, Одк. 21,14) і їхнім наступникам єпископам: «вважайте на самих себе і на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, яку він придбав своєю кров’ю» (Ді. 20,28). «Хто їх слухає, слухає Христа» (Лк. 10,16). Удаване служіння Святої Літургії, як і уділення Святих Тайн, усяке священнодіяння світською особою, яка не має Тайни священства, є важким гріхом святотатства, що тягне за собою церковні кари, є обманом, який призводить до кривди багатьох людей.

Коли секта звертається до біблійних текстів, то вона, відповідно до своєї тоталітарної суті, дуже своєрідно і довільно коментує їх. Робить це з єдиною метою – підтвердити навчання секти. Богородиця, як «слугиня Господня», не потребує фальшивого культу, навіть якщо він пов’язаний з її возвеличенням. Такий культ може її тільки ображати, принижувати і применшувати. Християнська віра не може прийняти «об’явлень», які претендують перевищити або виправити об’явлення, завершенням якого є Христос. Підхід деяких новоутворених сект ґрунтується власне на таких постулатах. Тож залишається тільки одне запитання: хто автор цих псевдооб’явлень – хвороблива уява чи лукавий?

Говорячи про суспільні загрози, які виникають внаслідок існування таких сект, потрібно підкреслити, що члени секти не є толерантними, а навіть агресивними стосовно людей, які не поділяють їхніх поглядів, а свою науку, форми культу і релігійності вважають за єдино правильні. До свої групи намагаються втягнути нових членів, закликаючи їх не відвідувати Божого храму. Техніка зміни особистості, яка використовується в секті, є надзвичайно шкідлива для людської психіки. Наслідком перебування в секті є розлад людської особистості. Тому член секти є непристосований до нормального життя у суспільстві, в своїй родині, що часом призводить до важких, депресивних станів. Та передусім секта є загрозою для спасіння людини і її вічного призначення.

Церква, якій Христос довірив навчання правд віри та їх збереження, турбуючись про людське спасіння, має право і обов’язок застерігати своїх вірних від небезпек діяльності секти на Співочому полі та інших подібних сект.

Члени секти Співочого поля намагаються поширити свою діяльність через збирання пожертв у місцях скупчення людей: на транспортних засобах, автовокзалах. Роблять це, прикриваючись Греко-Католицькою Церквою. Пам’ятаймо, що даючи пожертви, ми є відповідальними за їхнє призначення, тому будьте обережні, аби ваші кошти не йшли на зневаження Бога.

Просимо Вас любити і шанувати своєю віру, а також працювати над вдосконаленням своєї християнської поведінки і поглибленням Христових правд та щиро молитися за братів і сестер, які покинули лоно Христової Церкви.

Благословення Господнє на Вас,

 

Владика Василій Семенюк,

єпарх Тернопільсько-Зборівський УГКЦ

Тернопіль перетворюється на центр водних видів спорту

Коментар прес-служби Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ стосовно демонтажу каплиці у Тернопільському парку Національного відродження