На сьогоднішній день нормативна база передбачає, що всі дозволи на використання надр, незалежно від кількості покладів, об’єму, виду і т.п., видає Кабінет Міністрів. В Києві накопичилось дуже багато подань, тим паче, що там видають дозволи не лише на нові кар’єри, а й на родовища, які вже використовувалися, термін ліцензії яких закінчився і її потрібно поновляти. Тобто навіть діючі підприємства, які використовували ці надра, сьогодні працюють напівлегально, оскільки їхні документи знаходяться у Мінприроди і там їм немає ходу по кілька років. Ця проблема давня і вона породжує певну корупцію.
Для прикладу, цегельню, яка виробляла цеглу, використовуючи глиняний кар’єр, просто так не зупиниш, бо це означатиме звільнення людей.
Відсутність дозволів вигідна органам правоохоронної системи, бо такі нелегальні кар’єри “кришуються” ними.
Вихід простий – процедуру отримання ліцензій для кар’єрів місцевого значення потрібно передати на місця. Зрозуміло, підприємець який має всі дозволи, ніколи не буде платити будь-кому з чиновників, у тому числі з правоохоронної системи за “кришування”, бо вже не буде у тому потреби.
окрім того, в нас не внормований порядок підприємницької діяльності підприємств, які здійснюють розробку кар’єрів. Скажімо, дорогами загального використання, які розраховані на тоннажність до 5 т, їздять великотоннажні машини потужністю 20-30 т, відповідно термін експлуатації цих доріг зменшується, а це створює додаткові негаразди для громадян. Тут державі потрібно чітко розробити ці норми – на етапі видачі дозволів необхідно ставити питання, якою дорогою будуть вивозитись надра, де буде станція завантаження тощо. Тобто підприємці мають зробити або власні дороги, або вносити свою частку коштів на їх утримання.
