Голова обласної організації партії «Україна майбутнього» Ігор Яворський 26 грудня 2011 року взяв участь у засіданні тернопільського прес-клубу на тему « Результати саміту Україна-ЄС: висновки і перспективи». Там він висловив свою думку і оприлюднив позицію партії щодо цілої низки злободенних проблем, пов»язаних з євроінтеграцією нашої держави.
– Прикметно, що в унісон з темою засідання прес-клубу звучала і тема недавнього відео-опитування, яке обласна організація «України майбутнього» проводила у Тернополі в рамках свого проекту «Голос громади», – зауважив Ігор Яворський. – «Україна майбутнього з Європою чи Росією?» – запитували наші активісти у перехожих. І всі в один голос відповідали, що тут навіть думати нема про що – «звісно, що в Євросоюзі!». Тим часом результати саміту, якого так очікували, показали, що Україна не змогла скористатися можливістю наблизитися до членства в ЄС. Безперечно, що важливу роль відіграли тут справи Тимошенко й Луценка, які шокують демократичний Захід. Але вистачає у нас, на превеликий жаль, й інших серйозних проблем.
Тотальна корупція, недосконале і часто недіюче законодавство, занепад економіки, низький рівень життя населення, який лише погіршується, критична соціальна напруга – кому, скажіть, потрібні ми з таким багажем у Європейському Союзі, який і сам переживає сьогодні досить непростий період? А наше керівництво в особі Януковича та Азарова, яке аж ніяк не вписується в європейські рамки? Втім, влада віддзеркалює процеси в самому суспільстві і його ж представляє (недарма кажуть, шо народ має ту владу, на яку заслуговує). Тому можна сказати, що саме українське суспільство ще зовсім неготове до того, щоб жити по-європейськи. Не готове, зокрема, рівнем своєї громадянської активності, свідомості, солідарності, толерантності у стосунках між людьми. В усьому цьому і в фактично усіх сферах суспільного життя ми ще дуже і дуже відстаємо від європейців. Тому й одного тільки бажання українців пошвидше потрапити до Євросоюзу замало. Для цього ще необхідно багато чого змінити і у житті суспільства і у свідомості кожного, бо це речі взаємопов»язані.
До речі, говорячи про діючу нині центральну владу, не можна сказати, що вона аж так уже рветься в обійми Росії. Адже опирається вона на великий бізнес, а для нього євроінтеграція економічно якраз є набагато вигіднішою. І такому бізнесу однозначно зрозуміло, що Євразійський Союз аж ніяк не може бути рівноцінною альтернативою Європейському. Як свідчать численні соціологічні дослідження, не сприймає об’єднання з Росією і переважна більшість українського народу, особливо якщо йдеться про вибір «Росія чи Європа». Інша справа, що про європейські настрої дещо відрізняються в різних регіонах України. В західних (особливо!) і центральних люди просто більше обізнані з європейськими реаліями і ці знання значно частіше базуються на власному досвіді чи досвіді рідних та близьких. У південних же і східних областях більше впливає пропаганда проросійських та російських ЗМІ. Українцям, які живуть на межі бідності, чий світогляд обмежений, а освіта – недостатня, часто складно адекватно оцінити навіть повідомлення у теленовинах. І коли вони бачать там, приміром, сюжет про масові протести в якійсь європейській країні, пов»язані з зарплатами чи пенсіями, то це формує негативне ставлення – ось вона, мовляв, яка насправді, та хвалена Європа. При цьому багато хто навіть не знає, що середня пенсія, приміром, у тій самій «нещасній» Греції, у 12 разів(!) вища за українську. Європейська модель розвитку однозначно працює і працює дуже успішно. І це – чудовий еталон для подальшого розвитку України. От тільки щоб втілити його в життя, необхідно не тільки звільнити з в»язниці лідерів опозиції, а ще й реально, а не на словах, провести велику кількість серйозних реформ.