За кілька місяців Вадим Павленко зміг стати
високооплачуваним каскадером
Не раз можна почути у наш час, що коли хочеш досягнути висот у кар’єрі чи займатися справою, про яку мріяв з дитинства, потрібно обов’язково заручитися підтримкою заможного і впливового татка. Але дедалі більше молодих людей все ж ламають цей застарілий і примітивний стереотип. Так, Вадимові Павленку, простому тернополянину, за короткий період часу вдалося “підкорити” культурну північну столицю Росії. Молодий чоловік переконаний: “Від життя можна отримати усе, варто лиш твердо визначити для себе, що саме ти від нього хочеш. І, звісно ж, робити вперті і наполегливі кроки у напрямку своєї мети”.
Зізнається, що його освіта — це всього лиш дев’ять класів загальноосвітньої школи. Та відколи себе пам’ятає, Вадим професійно займається спортом. У 17 років вже гастролював у Білорусі з чеським цирком, пізніше його чекала небезпечна служба в охопленому війною Іраку. А нещодавно втілив у життя мрію, якою марить, певно, кожен школяр, — стати актором-каскадером і виконувати складні трюки, від яких перехоплює подих…
З охоронця— в актори
А почалося все з того, що через так звані “справи сердечні” доля закинула тернополянина у далекий Санкт-Петербург. Якось у всесвітній павутині він познайомився з дівчиною, корінною жителькою цього міста. А коли спілкування онлайн виявилось вже замало, Вадим поїхав до неї.
“Минув деякий час, і потрібно було шукати хоча б якусь роботу, бо не звик жити за рахунок інших, — розповідає Вадим. — Влаштувався охоронцем у “закритий” розважальний заклад. Там одна зі співробітниць обмовилася, що їй пощастило знятися у справжньому кіно. Саме вона й підказала, що потрібно для цього. Вдома я знайшов в Інтернеті інформацію про те, де проводять відбір людей для масових й епізодичних ролей. Зареєструвався, пройшов відбірковий кастинг. І неймовірно! Надійшла відповідь, що підходжу. Для початку взяли у “масовку”. Та наступного разу пощастило зіграти вже в епізоді бойовика “Икорный барон” (стрічка про те, як використовують виробництво цього делікатесу з метою корупції)”.
В обличчі Вадима режисер “розгледів” образ ідеального агента ФСБ, який має право на вбивство. Тоді за кожен знімальний день молодий чоловік отримував 2000 російських рублів. Потім йому доручили роль старшини-інвертарника на зйомках фільму “Последний бой”, в основі якого — події Другої світової війни.
А через декілька місяців Вадим зрозумів, що йому вже замало таких ролей. Виявилося, щоб стати каскадером, необхідна лише хороша фізична підготовка та навики бойових мистецтв. Тож він — майстер спорту з кікбоксингу та учасник бойових дій — сміливо міг опановувати нову сферу.
“Порадили звернутися до Олександра Уварова — професійного постановника трюків, який організував “Профсоюз каскадерів”, — продовжує розповідати Вадим. — Надіслав йому свої дані, і він надав мені можливість проявити себе на масштабному тренуванні для каскадерів та одночасно навчанні окремої військової частини”.
Із неможливого
робити можливе
Якщо раніше каскадер був “у тіні”, тобто лише дублював акторів і виконував замість них складні трюки, то сьогодні він — самостійна акторська одиниця. Але володіти бойовими мистецтвами — недостатньо. Органічно відтворити перед камерою бійку, “красиво” впасти, правдоподібно перевернутися, зробити напівсальто, імітувати смерть, випасти з мотоцикла під час його руху… І це далеко не весь перелік каскадерських трюків. Вадим переконаний: каскадер робить з неможливого можливе.
“Кожен трюк ми відпрацьовуємо у спортзалі, заучуємо всі рухи, як вірш напам’ять, щоб потім на знімальному майданчику безпомилково й чітко відтворити все з першого разу, — каже він. — Обладнання та спец-ефекти — речі не з дешевих, тож вкрай нерентабельно знімати по кілька дублів. Буває, що ми, каскадери, ділимося навиками зі звичайними акторами, які можуть і не мати навіть спортивної підготовки. Тож і прийнято тепер вважати, що каскадер на знімальному майданчику — і цар, і бог!”
Вадимові вже пощастило грати з багатьма знаменитостями, серед яких Андрій Панін, Сергій Селін та багато інших. Він отримав безцінний досвід на зйомках бойовиків: “Последний бой”, “Отрыв”, “Ржавчина”, “Туман-2”, “Честь”, “Литейный”, “Тренер”, “Чужой район”, “Военная разведка”, “Морские дьяволы”. І усе це він встиг усього за дев’ять місяців.
Оплачують у Санкт-Петербурзі каскадерські трюки за “казковими” для Тернополя цінами — 1500 гривень за один день зйомок. Найважчі та найдорожчі — падіння з багатоповерхівки та горіння. Останній каскадери виконують у захисних вогнетривких костюмах та користуються спеціальними мазями, що затримують вологу. Такий знімальний день коштує від 700-800 євро і вище.
“Робота важка як фізично, так і психологічно, — підсумовує каскадер-тернополянин. — Трапляється, що зйомки тривають кілька днів поспіль, на сон залишається всього дві-три години. Але, разом з тим, я дуже задоволений тим, чим займаюся зараз!”
Днями Вадимові Павленку випала можливість повернутися у рідний Тернопіль. Але зовсім скоро, у березні, його чекають нові проекти.