Сьогодні Україна та кожен її національно свідомий громадянин святкує знаменну дату – 83-ю річницю з дня заснування Організації Українських Націоналістів (ОУН). Організації, яка поклала початок формуванню нової когорти української національної політичної еліти. Організації, яка у своїй діяльності керувалася інтересами української нації і прагнула всіма силами відродити незалежність нашої держави.
Не маючи власної української держави, ідейні наставники та лідери ОУН не жалкували сил і ціною власного життя раз по раз доводили відданість нашому народу. «Здобудеш Українську Державу або загинеш у боротьбі за Неї», – твердить перше з десяти правил українського націоналіста.
ОУН наголошувала на важливості формування сильної політичної еліти, національної солідарності та опори на «свої сили». А що ми бачимо тепер?… Можна сказати лише одне: у часи створення ОУН було українське керівництво, яке за будь-що прагнуло мати свою єдину країну, та, на жаль, тоді не було такої української держави. А зараз є українська держава, але немає такого керівництва, яке би дійсно дбало за народ.
Нині, коли за плечима – більше 20 років незалежної України, у нас немає політичної еліти. Української. Національної. По духу, по крові, по ідеї. Ми маємо свій Герб, Прапор та Гімн. Маємо всі атрибути суверенної держави, але не маємо української влади. Нам зі сторони пропонують, просувають українофобський «напівфабрикат», який роки біля владного корита не може назвати Україну Україною, обмежуючись лише словами «ета страна». Який не може вивчити української мови, видаючи щораз нові «перли» суржикового походження. Який хоче, аби наші діти про своїх героїв дізнавалися тільки з кількох речень чи одного абзацу в підручнику з історії України. Нам набридла брехня, фальшива вірність нашій державі та обіцянки “покращення життя”. Хіба нам потрібна така влада? Хіба таку «еліту» хотіли бачити біля керма держави ОУНівці, що життя поклали за служіння національній ідеї?
Саме Організація Українських Націоналістів була тим вогником на тлі історичних поневірянь нашого народу, який не давав згаснути ідеї єдиної державності та зумів відродити в жилах наших предків поклик націоналізму. Ми – послідовники ОУН. І український націоналізм сьогодні як ніколи актуальний, адже завдяки йому держава ще живе!
Потрібно бути справді великою людиною, аби цілу націю називали її іменем. Серед таких людей і провідники ОУН. Іменем Степана Бандери називали кожного свідомого українця – “бандерівець”. Тому перше, що мала би зробити влада незалежної України, – це визнати внесок Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії в національно-визвольну боротьбу і належно вшанувати героїв. Натомість – нинішня українофобська влада забирає звання Героїв. Та вони були, є і будуть нашими Героями. Ніхто, жоден суд, не має права і не зможе забрати від нас пам’ять про справжню історію України та провідників держави. Вони боролися за українську Незалежність. 20 років тому ми отримали цю Незалежність. Треба пам’ятати одне: основне наше завдання – побудувати Україну українською за змістом. До цього прагнули усі наші попередники, до цього маємо прагнути і ми!