На початку червня в селі Стопчатів Косівського району на Івано-Франківщині відбулася знакова подія: урочисте відкриття та освячення пам’ятника Василеві Скригунцю «Гамалії» – старшині Гуцульського куреня УГА, легендарному сотенному сотні важких скорострілів, усе життя якого – посвята Україні.
Монумент – авторська робота скульптора із Коломиї Романа Захарука. Будували пам’ятник, попередньо оголосивши доброчинний збір коштів. До благодійної акції долучився і Конгрес Українських Націоналістів. Голова Конгресу Степан Брацюнь і його заступник Євген Лупаков прибули у Стопчатів на відкриття пам’ятника на чолі численної делегації конгресівців. Того дня до родинного села легендарного сотника люди прямували, як на прощу, приїхали і з Києва, і зі Львова, з Тернополя, Волині, Закарпаття. Що й не дивно. Тож подія набула всеукраїнського характеру. А головою оргкомітету із спорудження пам’ятника «Гамалії» був славний його земляк – видатний український письменник і громадський діяч Дмитро Павличко. Він присвятив «Гамалії» прекрасний поетичний твір, провадив віче.
Освятив пам’ятник і відслужив Панахиду за всіх полеглих за волю та незалежність України владика Миколай (Сімкайло) у співслужінні місцевих священиків о.Володимира Прокіпчука та о.Миколи Гаєвого.
«Ми – українці, сини і дочки нашої держави. Завжди борімося та захищаймо свою Батьківщину, не дозволяючи її ганьбити, створювати роздор та ворожнечу між людьми. На прикладі таких синів, як Василь Скригунець – «Гамалія», треба кожному вчитися патріотизму, відданості та самопожертви для держави та людей. Молімося за Україну, за її героїв, молімося за справедливість і любов між людьми», – сказав преосвященний владика, єпископ Миколай, звертаючись до присутніх.
Про «Гамалію» розповідав його побратим, славний сотник УПА Мирослав Симчич – «Кривоніс». Здавалося, неначе його словами промовляє сама епоха Героїв, які «стали волі на сторожі» ціною власного життя.
Василь Скригунець боровся за державну незалежність України в лавах Легіону Українських Січових Стрільців, далі – в Українській Повстанській Армії. Цілком логічно, що Мирослав Симчич називає його вічним Героєм України, перед яким тремтіли вороги і, як тільки появлялася сотня «Гамалії», в паніці втікали з поля бою. Пам’ять про «Гамалію», як і пам»ятник йому, житиме доти, доки є український народ, наголосив «Кривоніс». Аби люди знали й пам’ятали про лицарську звитягу Героя, серед присутніх на урочистостях поширювалася листівка «Сотенний УПА «Гамалія» – Василь Скригунець», надрукована у видавництві Михайла Андрусяка, літописця УПА, лауреата Державної премії імені Тараса Шевченка.
Сам Михайло Андрусяк, виступаючи на вічі, говорив і про героїчний чин наших великих попередників, і про насущні пекучі проблеми. «На щастя, – зазначив він, – нам не треба брати до рук кулемети, автомати, але ми воюємо, ми постійно боремося за Україну, за українське слово, за українську мову, яку намагаються у нас відібрати. Не буде мови – не буде держави. Адже плюндрування мови – плюндрування держави».
Нагадаємо, що урочистості відбувалися напередодні ухвалення у Верховній Раді так званого законопроекту про мови авторства запеклих українофобів Ківалова – Колісниченка. Тож стурбованість долею рідної мови прозвучала у виступах багатьох промовців, зокрема, заступника голови Івано-Франківської обласної ради Василя Гладія, який разом із депутатським корпусом ввечері вирушав до столиці, щоб під стінами парламенту провести сесію облради на захист української мови.
А колишній посол України в Грузії та Азербайджані, нині – голова Івано-Франківської ОО ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка Степан Волковецький наголосив: «Українські цінності, українська мова, українська культура, європейська перспектива – все це сьогодні загрожене. Ми маємо інший вектор розвитку держави, протилежний тому, який виробив український парламент першого скликання. Треба чинити опір! Не збройний, а опір об’єднаних українських політичних і громадських сил».
Голова Конгресу Українських Націоналістів Степан Брацюнь підкреслив, що беззавітна відданість Україні, лицарський чин «Гамалії» та його побратимів мають стати для нинішніх українців прикладом непохитної мужності в боротьбі за інтереси української нації та її держави, надихати своєю силою духу та відваги.
«Сьогодні наша Батьківщина опинилася перед загрозою тотального зросійщення, – сказав Голова Конгресу. – Примітивні, малоосвічені люди, невігласи від політики і шулери від культури, намагаючись нав»язати нам російську мову, як другу державну, повертають їй таким чином статус мови окупаційної, консервують її на рівні суржика і «фєні», по суті, знущаються над нею. Для чого це робиться? Правда, на жаль, гірка, бо Україна переживає тривожний час: на нашій землі нині втілюється проект зарубіжних спецслужб, мета якого – через знищення української мови, руйнування української ідентичності ліквідувати незалежну Українську державу. Переконаний: Україна вже ніколи не буде російською колонією, бо ми, українські патріоти, нікому не віддамо на поталу честь рідної землі й свободу нашого народу, – якою б дорогою не була ціна збереження нашої незалежності. Задля цього треба об’єднуватися – такі заклики нині лунають доволі часто. Скажу наступне: ми готові об’єднуватися – на основі національних цінностей, об’єднуватися з тими, хто не торгує українською землею, рідною мовою, нашими святинями заради посади чи матеріальної вигоди, не переходить у «тушки», щоб зберегти свій бізнес, не підписує лакейських листів на підтримку україноненависника в кріслі міністра освіти, не зрікається тих, кому ще вчора присягав у вічній дружбі… Тож коли ми йдемо на вибори – всіх рівнів, а не лише парламентські, – то маємо пам’ятати, що у владні структури потрібно обирати людей шляхетних, мудрих і мужніх. Бо, як писав Дмитро Донцов, шляхетного не купиш, мудрого – не обдуриш, а мужнього ніколи не залякаєш…»
Про актуальні проблеми новітньої доби говорив у своїй промові заступник Голови Конгресу Українських Націоналістів Євген Лупаков (фото вгорі). Як людина військова – капітан першого рангу ВМС України – він привернув увагу присутніх до реальних загроз, що насуваються на нашу країну з боку Росії. Втім, вони ніколи не зникали. Відколи в грудні 1917 року Ленін оголосив Україні війну, цей «ультиматут» ніхто не відкликав і не скасовував. Агресивній політиці Кремля ми протиставимо і славні традиції національно-визвольної боротьби, і нашу готовність, в разі потреби, застосувати їх на практиці. Щоб не зазіхати на нашу державу, окупанти всіх мастей мають знати: український народ захищатиме свою свободу до останнього подиху, наголосив Євген Лупаков.
Відкриття пам’ятника славному синові України Василеві Скригунцю – «Гамалії» в Стопчатові воістину стало актом єднання нації – «живих, мертвих і нерожденних», які за покликом серця і з почуття синівського обов’язку живуть заради кращої долі для матері – України.
За повідомленнями наших кореспондентів
На світлинах: під час освячення та відкриття пам’ятника «Гамалії» в с.Стопчатів на Івано-Франківщині
__________________________
Василь Скригунець народився 1893 року в селі Стопчатів Косівського повіту Станиславівського воєводства.
Воював у складі Легіону Українських Січових Стрільців. Як старшина створеного в Коломиї Гуцульського куреня УГА під орудою Гриця Голинського пройшов з боями від Львова до Києва і Одеси, хоробро й завзято бився з польськими окупантами, з московитами червоними й білими.
Після програних перших українських національно-визвольних змагань Василь Скригунець боротьбу не припинив, вступив до Української Військової Організації, став членом ОУН 1929 року. Вищу освіту здобував у Празькому вільному університеті.
1943 року вишколював у рідних Карпатах стрільців у таборі УНС. 1944 року 51-річний український старшина створив і очолив сотню важких скорострілів «Черемош», яка ввійшла до складу куреня «Гуцульський» під орудою командира «Книша» -Дмитра Горнякевича. Через рік «Гамалія» передав сотню молодому командирові з Жаб’я «Чабанові» – Іванові Скульському, а сам посів вельми відповідальний пост заступника шефа зв’язку Коломийського окружного проводу ОУН.
Загинув Василь Скригунець смертю героя у неділю вранці, 15 травня 1948 року в Щербаковій подині, що біля села Верхній Березів Косівського району. В оточеній чекістами лісовій криївці разом з командиром «Гамалією» загинули повстанці «Ґанджа» – Петро Скільський, «Грізний» – Дмитро Негрич, «Зірка» – Іван Урбанович, «Стародуб» – Микола Арсенич. Тіла вбитих більшовики відвезли до райцентру Яблунева.
«Нація і держава», № 24, 14 червня 2012 року