В історичному поступі народу, боротьбі за виживання, у війнах і крові, в жорсткій борні зростає Українська Нація. Викристалізовується її осердя, стають видимими присяги її кращих синів та дочок. Проростає Ідея, зароджена в серцях і помислах наших предків – старої та нової доби. Вияв волі Нації за Божим провидінням стає реальністю, і тоді народжується Держава – вища концентрація інтелектуальних, матеріальних, фізичних зусиль спільноти, об’єднаної загальною Метою.
Наявність держави не може бути формальною ознакою, тому вона обростає механізмами державного управління, природно спрямованими на збереження та примноження досягнень Нації. Це – інструменти захисту мови, території, самобутності, ресурсів, зрештою характеру свого творця – Українця. За умов ворожого оточення цей захист повинен бути чіткішим, ефективнішим, дієздатнішим.
Помиляється той, хто говорить, що державотворча доба минула, війни закінчились і світовий порядок незламний та стабільний, мовляв світ не хоче війни.
Насправді, ми живемо в час, коли протистояння доходять до критичних меж, їх основний мотив – боротьба за ресурси. Без обмежень і винятків – вода, земля, люди стають цілями агресорів. Військові дії змінюють форми та засоби, і ось замість танків наступають фінансові агенти, замість гармат лунають резолюції та санкції ООН, Європарламенту, ОБСЄ, СНД і т.і. Жертви та збитки інформаційних воєн взагалі не підрахувати. Вони не припиняються.
У цивілізованому світі, як і в джунглях, місця слабкому немає. Ослаблений – значить приречений.
Складний час випробувань застав Українську Державу беззахисно м’якотілою та деморалізованою. Пограбована босонога Армія, розхристана господарка, розділені по партіях люди, деморалізована інтелігенція, збайдужіле суспільство – легка здобич для новітніх імперій.
Фактично, Україна перетворилася з повноцінного суб’єкта міжнародних відносин, на об’єкт міжнародних процесів. Констатовано, Україна не впливає на світові і навіть європейські процеси, а авторитет, набутий зусиллями десятків поколінь, розтрачений нікчемами.
Як тут не згадати аргументи початку ХХ століття, коли на дипломатичних раутах наші опоненти переконували світову спільноту: «українці не здатні творити власну державу».
Нескладний аналіз дає чітке розуміння того, чому так сталося і хто керує зараз нашою країною. Це справді вражає! Колись ворожі спецслужби розхитували міць, суверенітет держави за допомогою мережі платних агентів-диверсантів, зараз же ці зайди та відверті українофоби отримують заробітну платню не з підпільних фондів, а з Державного Бюджету України, з наших з вами податків! Атака на мову – черговий етап війни проти українців. І на цей раз ворогу допомагають зсередини. Державна зрада вже нікого не дивує, і в час особливої небезпеки, Президент, Парламент, Кабмін самі стали загрозою національній безпеці України.
В часи таких випробувань, кожен повинен зробити вибір. Кожен повинен собі задати запитання: «чиї інтереси я відстоюю?». І відповісти: «Нації та народу України». І ніхто не зможе уникнути цієї відповіді. Особливо ті, кому народ доручив державні справи – державні службовці, правоохоронці, військові. Ті, чия діяльність виходить за рамки політичної доцільності, але пов’язана з особливим почуттям відповідальності – за громаду, національні, державні інтереси.
Згідно нової редакції Закону України «Про державну службу», присяга службовця звучить так:
«Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народу, додержуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої службові обов’язки».
Принципи державної служби зобов’язують дотримуватися верховенства права, патріотизму та служіння Українському народу, законності, рівного доступу до державної служби, професіоналізму, доброчесності, політичної неупередженості, прозорості діяльності, персональної відповідальності державного службовця.
Наведене – справжня суть державника. Відповідального громадянина, що має власну принципову позицію, побудовану на відстоюванні інтересів Української Держави, власних моральних якостях. Відповідальності, яка примушує до самодисципліни і вдосконалення. Гідності, яка не дозволяє виконувати злочинні накази та вказівки, які можуть руйнувати суверенітет та соборність своєї держави. Характеру, що дає сили протидіяти протиправній співучасті в антидержавних політичних утвореннях регіоналів та комуністів. Честі, яка надихає бути іншим – справжньою елітою нації – порядним, чесним, професійним, здатним боронити, відстоювати та зміцнювати Вічну Українську Самостійну Соборну Державу.
Коли державний механізм не спрацьовує, не забезпечує захисту основних пріоритетів та надбань громадян, Нація повинна ставити справедливе питання про заміну своїх «слуг та обранців».
Сьогодні кожен державник повинен зробити єдиний правильний вибір – стати опорою Української Нації, її захисником, противагою антидержавному тимчасовому уряду.
Леонід Бицюра
депутат Тернопільської обласної ради від ВО «СВОБОДА»