Відкритий лист Всеукраїнської організації “Тризуб” ім. С. Бандери до Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава (Шевчука)

Блаженніший Владико!

Безпосередньою підставою цього звернення стала скандальна подія, що відбулася 15 липня 2012 р.Б. на Всеукраїнській прощі в с. Зарваниця. Йдеться про промову т. зв. “губернатора” Тернопільської області Валентина Хоптяна, котра жодним чином не стосувалася знакової події духовного життя української нації і носила виразний провокативний характер. Одностайне несприйняття багатотисячною громадою прочан і дружнє скандування “Ганьба!” частково змило пляму з нашої Церкви. Та вже той факт, що на святому місці у Зарваниці дали змогу просторікувати, м’яко кажучи, дуже непопулярному і бездарному “діячу”, є, щонайменше, великою помилкою організаторів заходу, тінь від якої лягає на ієрархію та духовенство УГКЦ.

В Україні діє режим внутрішньої окупації. Безумовно, Церква не має права редукуватися до рівня політичної сили, однак вона також не може абсолютно абстрагуватися від соціально-політичної проблематики. Тому, на наше глибоке переконання, Українська Греко-Католицька Церква стоїть перед необхідністю авторитетно заявити власну позицію щодо діючого в нашій країні режиму внутрішньої окупації.

Даний режим остаточно втрачає будь-яку легітимність, і це розуміють все ширші верстви населення. Яскравою ілюстрацією цього процесу є випадок, про який йшлося на початку даного звернення. Як бачимо, український народ все чіткіше розглядає нинішній режим як відверто несправедливий і ворожий.

Христова Церква устами своїх авторитетних богословів неодноразово наголошувала на праві народу на опір несправедливій владі. Августин та Аквінат, Маріанна та Суарас, ряд інших визначних теологів чітко розпрацьовували концепції, згідно з якими християни мають право усунути ту політичну силу, котра узурпувала владу в країні і, користуючись узурпованою владою, шкодить суспільному благу. Саме такою владою-узурпатором є нинішній режим, котрий, кажучи словами Компендіуму соціальної доктрини Церкви, аж ніяк не гарантує “мирне і спокійне, побожне і гідне життя” (КСДЦ, 381), а натомість далеко “виходить за межі, визначені Богом” (КСДЦ, 382).

“Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні. – пише ап. Павло. – Тож стійте і під кормигу рабства не піддавайтеся знову” (Гл. 5, 1). Звісно, ці слова стосуються подолання формалізму Старого Завіту і мають передусім сотеріологічний зміст. Однак Визволитель-Христос несе також звільнення соціальне, несе переображення суспільних відносин на засадах любові. На жаль, у нинішній державі Україна на заваді такого переображення стоїть режим внутрішньої окупації, який, на нашу думку, безперечно є виразним прикладом структур гріха, що, згідно з енциклікою бл. Івана Павла ІІ “Sollicitudo rei socialis”, створюють головну перешкоду на шляху до осягнення автентичної свободи.

З огляду на це, щиро вболіваючи за добро Церкви і народу, закликаємо Вас авторитетно та обґрунтовано засудити нинішній режим. Церква не повинна мати нічого спільного зі злочинною владою, котра є позбавленою легітимності і має антинародний характер. Найвищі церковні ієрархи та провідні богослови УГКЦ, на наш погляд, мають випрацювати і реалізувати чітку концепцію, котра виразно засудить нинішній режим. Особлива відповідальність лежить на Вас, Блаженніший Владико, адже за умови відсутності української національної держави Ви стоїте перед тією ж необхідністю, перед якою стояли Андрей Шептицький та Йосип Сліпий: бути не лише церковним лідером, але й етнархом нашого народу. Отож, закликаємо Вас – того, кого Бог поставив вести українську паству до Небесної Батьківщини – прислухатися до наших міркувань і взяти більшу відповідальність за долю нашої земної Вітчизни та її народу, що переживає не найкращі часи і потребує авторитетного і високодуховного проводу.

16.07.2012 р.Б.