У незабутні осінні дні 2004 року прагнення свободи об’єднало громадян України. Майдан дав можливість кожній людини відчути, зрозуміти, що справжня свобода — у нього всередині, вона є основною цінністю, але за неї треба боротися і її треба захищати.
За покликом серця, щоб відстояти власну гідність, право на вільний вибір та справедливість, які тодішня влада намагалася спаплюжити, люди вийшли тоді на майдани і вулиці своїх міст та селищ. Вони вийшли насамперед заради себе, своїх дітей, заради демократичних ідеалів, а не заради політиків.
За цим справжнім святом демократії та народного єднання, зачаровано спостерігав увесь світ. Українці відчули себе єдиним вільним і великим народом, який довів владі, що з ним варто рахуватися.
Але шлях, який ми мали пройти далі, виявився нелегким, адже свобода має й інший бік — спільну відповідальність. Це відповідальність народу, який виборював свободу та відповідальність політиків, які мали її оберігати та зміцнювати.
На превеликий жаль, далеко не всі серйозно сприйняли цю відповідальність. Думаю, що хоча б самому собі кожен з нас може зізнатися в цьому. Легковажність одних та недалекоглядність інших врешті-решт привели до влади Януковича, який навіть поняття «свобода» сприймає як власну загрозу.
Саме через цей страх Янукович скасував День Свободи, наївно вважаючи, що формально, простим президентським указом можна забрати її у народу, зробити людей безхребетними рабами, які мовчки спостерігатимуть за корупційною владою, яка безсоромно використовує державу для власного збагачення та ігнорує права людей.
Однак, на щастя, цьогорічні парламентські вибори чітко показали, що нічого у нього не вийде. Українці ще раз продемонстрували, що ми — вільна, свободолюбива нація, яка ніколи не поступиться найважливішими для себе принципами.
Знаю, що прийде час і 22 листопада знову стане загальнодержавним святом — Днем Свободи. Вірю, що це буде скоро, бо цей режим довго не втримається.
З Днем Свободи Вас, мої рідні!
З Днем Свободи, моя Україно!
Ваша Юлія Тимошенко

Напишіть відгук