Пацієнти з ожирінням потребують довготривалого, практично пожиттєвого лікування, метою якого є зниження захворюваності, покращення якості і збільшення тривалості життя. Сьогодні прийнятною є методика постійного сповільненого зниження маси тіла. При цьому невелика її втрата (на 0,5-1 кг) щотижнево відбувається переважно за рахунок жирової тканини. Таке зниження маси тіла легко досягається  хворим, рідше трапляються рецидиви.

Певний вплив на ефективність лікування мають причини, які визначать бажання пацієнта знизити масу тіла: косметичні – прагнення краще виглядати, бажання носити одяг меншого розміру, підвищення працездатності, зменшення ризику для здоров’я. Необхідно пояснити хворим, що лікування ожиріння  – довготривалий процес, метою якого є: зменшення маси тіла; підтримування досягнутої маси тіла; відповідний контроль за захворюваннями, які виникнули до або під час ожиріння; покращення і збільшення якості життя.

У європейських рекомендаціях зазначено: щоб позбавитись надлишку маси тіла, важливо як для хворих із клінічними ознаками захворювання серцево-судинної системи, так і для людей з високим ризиком їх виникнення. Тимчасовими протипоказами до лікування ожиріння є: вагітність, годування груддю, некомпенсовані психічні та соматичні  захворювання.

На сьогодні існують п’ять основних напрямів оптимального підходу до зниження або підтримання маси тіла: дієта (харчування), фізична активність, зміна способу життя, фармакотерапія, хірургічне лікування.

Більшість дієт, запропонованих для зменшення маси тіла, принципово відрізняються двома параметрами – енергетичною цінністю та вмістом основних поживних речовин (на першому місці стоїть енергетична цінність дієти). Зменшення надходження енергії з їжі можна досягти шляхом зниження калорійності добового раціону, зменшення споживання жирів, алкоголю. Голодування як метод лікування ожиріння на сьогодні не застосовується у зв’язку з великим ризиком ускладнень (аритмії, порушення психіки, гіповітамінози, ураження шкіри, волосся). Тривалі спостереження за хворими свідчать, що при відновленні харчування, як правило, відмічається інтенсивне збільшення маси тіла.

Фізична активність полегшує масу тіла в осіб з надлишковою масою, сприяє зменшенню кількості абдомінально-вісцерального жиру, підвищує толерантність до фізичного навантаження, знижує рівень ліпідів у крові, допомагає тривало підтримувати досягнутий результат.

Найбільш ефективним є біг, плавання, їзда на велосипеді, лижі, заняття аеробікою. Однак найбільш зручною, посильною й ефективною є ходьба. Починати ходьбу рекомендують хоча б по 10 хв. на день з поступовим збільшенням її тривалості до 30-40 хв. 4-5 разів на тиждень, і головне – регулярно. Пацієнтам також рекомендується ранкова гімнастика, заняття лікувальною фізкультурою, танцями, грою у волейбол, бадмінтон. Фізичні вправи призначаються з урахуванням ступеня ожиріння, супутніх захворювань. Лікування за допомогою фізичних вправ особливо ефективне при помірному ожирінні, при більшому ступені ефективність його значно нижча, а при крайньому воно майже не можливе. Значні фізичні навантаження протипоказані при недостатності кровообігу, вираженій артеріальній гіпертензії, ішемічній хворобі серця, дихальній недостатності, гострих інфекціях, некомпенсованому цукровому діабеті.

Зміна способу життя. З метою запобігання переїдання серед населення необхідно впроваджувати елементарні знання з раціонального харчування. Кількість їжі, що споживається, має бути помірною, після її прийому не повинно виникати відчуття перенасичення. Необхідно розвивати звичку дотримуватись режиму харчування й рівномірно розподіляти добовий раціон протягом дня. Не рекомендується багато їсти у вечірні години, коли рухова активність знижена і їжа в основному виступає джерелом жирових накопичень. Слід зменшити споживання, або виключити цукор і вироби з нього, тваринні жири, хлібобулочні вироби, обмежити каші, вершкового масла, сметани, сала, картоплі; збільшити нежирні сорти м’яса, риби, кисломолочні продукти (нежирний кефір, сироватка) 1-2 дні в тиждень.

Про інші методи зниження ваги читайте у наступному випуску «Номер один».

Матеріал підготувала лікар-ендокринолог Поліклініки Медікус, канд. мед. наук, доцент М.М. Франчук

Напишіть відгук