Авторитетний у Тернополі журналіст, перекладач Lyubomyr Krupnyc’kyj написав у своєму акаунті у Фейсбуці цікаві роздуми Айзека АзімоваЗ нагоди Дня народження Айзека Азімова («Я, робот», «Трилогія про Заснування» і бл.500 інших книг) та двадцять сьомої річниці від початку будівництва [Нової] вічнонезакінченої Тернопільської наукової бібліотеки:
«Основи своєї освіти я здобув у школі, та цього було недостатньо. Справжню освіту – надбудову, деталі, правильну структуру – я здобув у бібліотеці. Для бідної дитини, чия сім’я не могла собі дозволити купувати книги, бібліотека була дверми до відкриттів і звершень; і я безмірно радий, що мені вистачило розуму пройти крізь ті двері та не змарнувати шанс. Тепер, коли я постійно читаю, що фінансування бібліотек усе скорочується, я розумію, що двері зачиняються, а американське суспільство знайшло ще один спосіб самознищення.»
(«Я, Азімов», 1994)
«Основи своєї освіти я здобув у школі, та цього було недостатньо. Справжню освіту – надбудову, деталі, правильну структуру – я здобув у бібліотеці. Для бідної дитини, чия сім’я не могла собі дозволити купувати книги, бібліотека була дверми до відкриттів і звершень; і я безмірно радий, що мені вистачило розуму пройти крізь ті двері та не змарнувати шанс. Тепер, коли я постійно читаю, що фінансування бібліотек усе скорочується, я розумію, що двері зачиняються, а американське суспільство знайшло ще один спосіб самознищення.»
(«Я, Азімов», 1994)