В січні 2013 року в Україні запрацювала Національна кадастрова система, а кожен громадянин отримав можливість в онлайн-режимі вільно користуватися публічною кадастровою картою, розміщеною на офіційному сайті Держземагенства.
«В Україні є кадастр – він повністю прозорий, автоматизований і високотехнологічний. Україна одна з останніх в Європі, яка будує систему державного кадастру, тому її розробники – фахівці Держземагенства та Центру ДЗК – на базі геоінформаційної системи скористалися кращим програмним забезпеченням, новітніми хай-тек розробками та обладнанням. На цьому наголосив Голова Держземагенства України Сергій Тимченко у виступі на конференції «Земельна реформа: впровадження національної кадастрової системи» (Урядовий портал України). Під час презентації публічної кадастрової карти Сергій Тимченко розповів, що на розробку національної кадастрової системи було витрачено $ 50 млн. кредитних коштів, отриманих за програмою Світового Банку.
Але на практиці ознайомившись з роботою публічної кадастрової карти, потрібно звернути увагу, насамперед, на невідповідність Національної кадастрової системи (далі НКС) вимогам нормативно-правових актів в частині ведення Державного земельного кадастру, а саме: Законів України «Про державний земельний кадастр», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» – згідно яких, між Державною реєстраційною службою та Держземагенством повинен бути автоматичний обмін інформації, який не прописано в НКС, також не передбачено скасування та присвоєння нового реєстраційного номеру у разі поділу, об’єднання, знищення об’єкта нерухомого майна одночасно із закриттям державним реєстратором прав на нерухоме майно (п. 9.10 Постанови КМУ від 08.12.2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об’єктів нерухомого майна»). Програмним продуктом НКС передбачено лише Державну реєстрацію земельних ділянок та надання витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, а це тільки два пункти послуг з 27-ми затверджених Постановою КМУ від 01.08.2011 № 835 «Деякі питання надання Державним агентствам земельних ресурсів та його територіальним органам адміністративних послуг».
Крім вижчезазначеного, НКС не така досконала. у ній відсутні питання земельної реформи, такі як:
- – налагодження процесів державної реєстрації речових прав на земельні ділянки;
- – налагодження процесів ведення Поземельної книги та надання відомостей з неї;
- ведення історії операцій з даними (внесення, обробка, модифікація, видалення);
- відсутня інформаційна прив’язка права оренди до земельної ділянки, що знаходиться у власності;
- відсутня прив’язка внесення інформації про обтяження та обмеження щодо земельної ділянки, щодо самої земельної ділянки;
- автоматичний контроль термінів дії права користування земельною ділянкою, обтяження, обмеження;
- внесення інформації про експертну та нормативно-грошову оцінку земельної ділянки;
- ведення реєстру заборон.
Відсутні внутрішні реєстри, а саме:
- земельних ділянок, їх власників та землекористувачів;
- бланків державних актів на право власності на земельну ділянку та додатків до них;
- бланків державних актів на право постійного користування земельною ділянкою;
- інших видів бланків суворої звітності;
- юридичних та фізичних осіб, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою;
- електронних документацій із землеустрою в системі;
- обтяжень та обмежень щодо земельної ділянки.
Пошук інформації про земельну ділянку в Публічній кадастровій карті та НКС, як для фізичної особи так і для державного реєстратора можливий у випадку введення лише кадастрового номеру (при введенні інших даних про земельну ділянку інформація не відображається). Дані про земельну ділянку не містять:
– інформацію про угіддя земельної ділянки;
– інформацію про власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
– інформацію про державну реєстрацію права на земельну ділянку;
– інформацію про обтяження та обмеження;
– історію про зміну власника земельної ділянки (відображається інформація лише про останнього власника), що унеможливлює отримання інформації про попередні правочини і власників відповідної земельної ділянки;
– історію обтяжень та обмежень щодо земельної ділянки;
– історію операцій з даними, які містить інформаційна картка.
Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що НКС не відповідає як нормативно-правовим актам України, так і принципам Земельної реформи. Робота публічного кадастру на сьогодні дає підстави стверджувати, що заяви чиновників Держземагенства про те, що «тепер в Україні є кадастр, він повністю прозорий, автоматизований, високотехнологічний» є безглуздими та такими що не відповідають дійсності. Станом на 31 січня 2013 року з усіх перерахованих вище грубих помилок в роботі НКС, працівникам Держ-земагенства вдалося лише частково знищити недоліки Публічної кадастрової карти і заспокоїти громадян відсутністю земельних ділянок в акваторіях річок, морів та масивах лісового фонду.
Кадастр в україні виглядає як сотні теребайт інформації про земельні ділянки, але не несе ніякої цінності для Земельної реформи – Україна отримала «хаос» в земельній сфері, втратила можливість відслідковувати всі етапи зміни власника, форми та цільового призначення земельної ділянки, що є найголовнішим для прозорості. Перед введенням в дію Національної кадастрової системи потрібно було її протестувати та виправити всі недоліки хоча б на одному територіальному органі, а не паралізувати роботу на всій території України.
Незрозумілим також являється нераціональне використання державних коштів, а саме:
– протягом 2012 року Дерржземагенством було організовано процес створення електронної бази даних бланків державних актів на земельні ділянки, що пройшли державну реєстрацію (процес «верифікації»), який не використовується Національною кадастровою системою та немає логічного зв’язку з Земельною реформою, але на який було витрачено близько 25 млн. грн. У випадках деяких регіонів України – це узаконення незаконно отриманих державних актів на право власності на земельні ділянки, дані не синхронізовані з записами про державну реєстрацію в книгах реєстрації права власності, права постійного користування та права оренди на земельні ділянки.
– у 2012 році було заповнено та зареєстровано близько 1 млн. 77 тис. бланків державних актів, при цьому з 01.01.2013 року вступив в дію ЗУ «Про Державну реєстраційну службу», що призводить до скасування видачі бланків державних актів взамін на свідоцтва про право власності на землю. З вищезазначеного стає не зрозумілим замовлення Держземагентвом в 2011 році та отримання згідно актів прийому – передачі територіальними органами бланків державних актів в кількості 5 млн. комплектів, при собівартості близько 50 млн грн. Списання 4 млн. комплектів державних актів залишається відкритим. А також, на кінець 2012 року по територіальних органах залишилося заповнених але не зареєстрованих бланків державних актів близько 30 тис., що являються зіпсованими. А згідно наказу «Держзамагенства сума відшкодування в п’ятидесятикратному розмірі від собівартості (приблизно 15 млн. грн.).
Тобто, 2012 рік роботи Держземагенства обійшлося нашій країні в «цікавеньку» суму, яка може збільшуватися в ході перевірок.
Михайло АПОСТОЛ,
народний депутат України,
член комітету з питань аграрної політики та земельних відносин
Верховної Ради України