Ми давно вже не живемо у часи більшовизму, коли українське село знищували під час розкуркулення, індустріалізації, яку проводили за рахунок селян, колективізації, коли у селян забирали останнє, створюючи колгоспи та обкладали непосильними податками, голодоморів під час яких знищили мільйонни невинних людей, в роки воєнного лихоліття, коли окупанти спалювали цілі села, нині вже маємо незалежну державу, а українське село ще більше вимирає, здавалося б чому?
У грудні 1999 року президент Л. Кучма видав указ «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», внаслідок так званої кучмівської земельної реформи, знищення й знелюднення сіл пришвидшилося. Розкрадене колгоспне майно, розібрані до фундаменту ферми, жахливе безробіття. У багатьох селах проживають лише одні пенсіонери, все рідше чути дитячий сміх, українське село продовжує згасати. Чорною пусткою стоять селянські хати, подвір’я і городи поросли лободою, як писав Генріх Акулов:
«Тихо село вимирає,
Ні, не кричить, не кляне.
Тихо, як вечір згасає,
І непомітно помре…».
Нині українська влада не дає жителям села жодного шансу на виживання, створює всі умови, щоб пришвидшити процес знелюднення сіл. Нові «власники» України хочуть скасувати мораторій на продаж сільськогосподарських земель, адже для них основною цінністю є не селяни, а земля, тобто для селян не має місця у так званій новій, оновленій та реформованій Україні, кожного дня село відчуває «покращення». Щоб швидше скупити землю владоможці та новоявлені олігархи намагаються будь-яким чином вижити людей із села. Закривають медичні заклади, школи, бібліотеки, стоять зруйновані або доруйновуються клуби, Будинки культури й дошкільні заклади. Немає місця в Україні простим сільським трудівникам. Народні депутати, серед яких чи не найбільшу частину обирали мешканці села, поглумилися над ними, щоб побороти безробіття відсікли найбільш масову частину дійсно безробітних, мешканців сільської місцевості від реєстрації у центрах зайнятості та отримання допомоги з безробіття. Тобто людину, котра мешкає у сільській місцевості й має земельну ділянку, на котрій вирощує городину, аби хоч якось прогодуватись у центрах зайнятості не реєструють, бо вона член особистого селянського господарства. Хочеш стати на біржу відмовляйся від того клаптика землі, або взагалі виписуйся з села. Отже, все робиться для того, щоб після скасування мораторію на продаж сільськогосподарських земель за безцінь її скупити й перетворити селян на рабів, дармову робочу силу, котра обслуговуватиме нових панів.