Як приклад, так штучно нагнали пенсію для редактора районівки, яка отримує її в розмірі чи то 5,3, чи то 5,6 тис. грн.! Їй потрібно було на цю пенсійну аферу лише згоду тодішнього голови РДА та начальник фінансового відділу, своїх добрих товаришів, і призначивши собі премію протягом року без згоди колективу, без відповідного положення про преміювання в колективі, штучно нагнала розмір пенсії до казкової, як для провінції, розміру. І ніякі ревізії ні місцевих, ні обласних «КРУків» нічого не дали. І тихенько обікравши спочатку пенсійний фонд, згодом державну казну і по великому рахунку всіх нас, ця панянка плювати хотіла на державу, на весь народ, взагалі на все. Бо ця паразитуюча нині експлуататорська кліка живе за принципом «Після нас – хоч потоп». Якщо не вистачить грошей у казні для себе, то позичимо в МВФ! А віддаватиме весь народ.
Мало того, що зробила п. Семків. Цей приклад заразив ще й її бухгалтера, яка теж готується йти на пенсію і їй теж потрібно штучно нагнати розмір пенсії. Щоб читач міг зрозуміти механізм цього процесу, доведеться навести деякі цифри. Районна газета має власні надходження та ще й дотується з районного бюджету, тобто всіма нами, платниками податків. У 2011 та 2012 роках їй надавали допомогу у розмірі 130 тис. грн., а бюджетом 2013 року – 115 тис. грн. Досить немала сума, враховуючи, що редакція дещо заробила під час виборчої кампанії. Отже, у 2011 році ще за п. Семків фонд зарплати склав 232 тис. грн. на 8 чоловік. Але найцікавіше, як розприділилися ці кошти:
редактор – 78 тис. грн. (Н. В. Семків)
бухгалтер – 44 тис. грн. (Г. М. Топольніцька)
всі інші – 110 тис. грн.
Ось як люди наганяють собі пенсії навіть у такій задрипаній провінції, як Гусятин. А що робиться в області і Києві?
Що змінилося у 2012 році?:
редактор – 45 тис. грн. (М. С. Гайдук)
бухгалтер – 43 тис. грн. (Г. М. Топольніцька)
І знову два працівники у сумі 88 тис. грн. взяли собі майже стільки, як всі інші, тобто 98 тис. грн. Найбільш показовим є стан оплати праці за останній квартал 2012 року. Давайте розпишемо більш детально:
редактор (М. С. Гайдук) – 13,477 грн.
бухгалтер (Г. М. Топольніцька) – 12,863 грн.
заступник (Л. М. Дубас) – 9,920 грн.
фотокор (В. В. Братак) – 7,725 грн.
кореспондент (М. Д. Майданюк) – 5,686 грн.
набір, верстка і дизайн (Н. П. Бартосевич) – 6,157 грн.
коректор (М. В. Кучмій) – 2,371 грн.
водій (М. Ф. Стрембіцький) – 4,828 грн.
На цьому загальному фоні оплати праці найкраще пристосувався бухгалтер, яка на всіх документах чомусь іменується «головним бухгалтером». Складається враження, що під її керівництвом ціла структура обліковців і рахівників, як у «Вільному житті» чи у «Експресі». Цікаво, що вона пережила вже не одну ревізію КРУ, але чомусь ніхто не звернув увагу на термін «головний бухгалтер» і її бухгалтерію в одній особі. Адже колектив «Вісника Надзбруччя» складається лише з 8-9 чоловік. Для чого йому головний бухгалтер?
І знову стає зрозумілим, як при такому нікчемному пенсійному законодавстві нечесні на руку люди виловлюють для себе можливості отримати солідні пенсії в ущерб всім нам, простим громадянам. Тому до всіх чортів треба послати наших «народних обранців» і великого реформатора п. Тігіпка разом з п. Королевською, які грабують народ несправедливим пенсійним законодавством. Але треба визнати і вину народу, який вибираючи так званих «опозиціонерів», не почув від них нічого про пенсійну реформу. А варто було б перед тим, як їх обирати, почути відповіді на конкретні запитання: А чи не варто пенсії нараховувати за весь трудовий стаж? Чи не достатньо різниці між максимальною і мінімальною пенсією у 5 разів, а не аж 10? Якщо ми всі однакові перед Богом, державою і законом, то чи не доцільно уніфікувати для всіх працюючих, і не залежно від місця праці, єдиний відсоток для нарахування пенсії? І чому без нашої згоди вони позичають в МВФ мільярди для свого забезпечення?
І нарешті, завершуючи тему першої тези, варто звернутися до всіх пенсіонерів і працюючих громадян із закликом: «Вставайте на захист своїх прав в часи виборчих кампаній. Покажіть, що ми народ, а не лохи. Бо цей паразитуючий клан державних службовців вже занадто довго повзається по народу, який для нього поволі стає чужим».
Мирослав Езоп, гусятин.com.ua