Серед народних депутатів від Тернопільщини фігура Михайла Апостола є найменш публічною. Політик не веде закритий спосіб життя, хоча завжди радо коментує для журналістів ситуації в політичних та соціально-економічних площинах. Нардеп Апостол від об’єднаної опозиції й досі залишається невідомий широкому загалу, окрім, напевне, свого округу, де здобув переконливу перемогу. Звісно, фортуна дозволила йому відкоркувати шампанське на фініші парламентських виборів в значній мірі через бренд опозиційності. Про те, що під патронатом Юлії Тимошенко можна було й коня обрати до Верховної Ради говорили чимало скептиків. Так це чи ні – важко однозначно відповісти, оскільки чимало авторитетних політиків від опозиції «пролетіли» на виборах і маючи бренд Юлії Тимошенко, і не маючи його. «Про все» більше цікавить чим займався Михайло Апостол у Верховній Раді перші пів року своє каденції, читачі хотіли б почути інформацію з перших уст про усі скандали, що торкнулись його особисто чи він мав до них стосунок, тернопільська інтернет-газета «ПРО ВСЕ» поспілкувалась з народним депутатом.
– Готуючись до цього інтерв’ю, ми проаналізували різноманітні сфери, яких торкнемось в розмові. Проте, найважливішою складовою вашого життя – депутатство, адже за Вас проголосувало чимало людей з Тернопільщини. Народним депутатом ви вже є понад пів року. Що Вам вдалось виконати з передвиборчої програми, а що ні, і чому?
– Дякую за запитання. Спочатку хочу зазначити, спасибі Вам, що згодилися на зустріч. Хотілося, щоб це інтерв’ю відбулося раніше, тому що «Про все» одна із тих інтернет-газет, яка ріже «правду-матку», а це не всім подобається. Я із задоволенням читаю сайт «ПРО ВСЕ» і буду дуже радий обговорити будь-які питання на політичну, економічну, законодавчу теми, щодо особистого життя. Сьогодні є чимало питань, над якими треба поставити крапки над «і».
Дійсно, я вже як пів року є народним депутатом, займаюся справами, про які ще рік назад не міг і подумати, хоч звісно, як каже народне прислів’я: «Не має такого солдата, щоб не хотів стати генералом». Десь в глибині душі вірилось, що можливо з часом зроблю кар’єру політика. Наразі сталося так як сталося. Скажу відверто, у перші дні, тижні і навіть місяці було надзвичайно важко працювати. Верховна Рада – це, в першу чергу, законодавчий орган. Вона є для того, щоб писати і творити закони і законодавчі ініціативи, які повинні дійсно покращити долю нашої держави і людей, щоб молодь бачила перспективи у майбутньому розвитку України, а не як закінчивши школу чи університет виїхати на заробітки за кордон. На сьогоднішній день мною зареєстровано 11 законопроектів. Десять з них стосуються сільського господарства. Детальніше ви можете ознайомитись з ними на сайті Верховної Ради. Зазначу лише, що останній законопроект стосується визнання депортованими переселенців із Польщі в Україну в 1944-1951 роках. Це ґрунтовний законопроект. Ще за тиждень до реєстрації цього закону я проводив активну роз’яснювальну роботу серед народних депутатів, пояснював для чого він потрібен. Це не політичний проект, а соціально-економічний. Йдеться про півмільйона українців, яких у той час залишили без минулого і майбутнього.
Сьогодні працює сім приймалень, де ведуть активну роботу помічники. Особисто я провів сто десять зустрічей за пів року, тому не дивно, що мною подано понад 400 звернень. Це за даними двотижневої давності. З них, орієнтовно, 70% вирішено у різній ступені.
В основному люди приходять із своїми особистими клопотами, бідами, проханнями про матеріальну допомогу, тому співпрацюю з місцевою владою. Завдяки такій співпраці більшість питань вдається вирішувати на місцевому рівні. Говорю про це на зустрічах з людьми, повідомляю телефони приймалень, адреси, щоб за необхідності люди звертались.
Наразі працює особистий сайт Михайла Апостола, щоб краяни не були залишені на поталу долі. З нього можна зробити аналіз – працює народний депутат Апостол чи ні.
– Михайле Володимировичу, опозиційна «Батьківщина» на Тернопільщині після злиття з маргінальним «Фронтом змін», зокрема з одним із їхніх лідерів Романом Заставним, який має стосунок до значної частини приватизованої комунальної власності міста, де нині розташовані заклади громадського харчування в центрі міста, виглядає, м’яко кажучи, непривабливо. Як, на думку політика і народного депутата, тернополяни поставляться, коли від «Батьківщини» спробує піти в мери скомпрометований Роман Заставний?
– У цьому інтерв’ю я говоритиму лише свою особисту думку. Ви знаєте, що ще не будучи депутатом, а просто рядовим членом партії, я інколи з принципових питань мав позицію, яка не збігалася з позицією районної організації чи навіть обласної. Хочу насамперед сказати наступне: повірте, перезавантаження партії повинно відбутися. Але в доброму значенні цього слова: як оновлення роботи комп’ютера. Це повинно дати покращення. Адже вступаючи 9 років тому в «Батьківщину», нині підросло вже нове покоління людей. Наразі залишилось дуже вузьке коло людей. В чомусь ті, хто відійшов з «Батьківщини», зневірились. Можливо, в ідеї, її реалізації. Адже партія – це не приватна лавочка когось одного. Перш за все – це виборчий орган. І не залежить, чи це місцевий осередок у селі, партійна організація в районі, області чи всеукраїнському рівні метою діяльності є одна ціль: виграти вибори, прийти до влади і виконувати обіцянки та програму, яку ми декларували. На моєму окрузі, де я був закріплений, головами чотирьох районних рад в Бучачі, Теребовлі, Монастириську і Підгайцях є представники нашої опозиційної сили. Є у нас голови міських рад. Як на мене, ціль і мета має бути єдина – працювати краще, ніж попередня влада і народні обранці.
Щодо об’єднання, то я не впевнений чи Роман Заставний є головою обласної організації «Фронту змін». Коли об’єднуються дві невеличкі партії в одну – це сила, а коли великі політичні об’єднання стають монолітом, тоді їм стає під силу вигравати будь-які вибори. Наразі процес об’єднання лише розпочався. Я не можу дати поки об’єктивної оцінки, бо на моєму окрузі, наприклад, процес теж лише розпочався. Але повірте, керівники Фронту змін у Теребовлянському, Гусятинському, Монастириському і Бучацькому районах – прекрасні люди. Я з ним працював і на цих виборах, і до виборів, і дуже нормально ми працюємо після виборів. Як відбувається процес об’єднання в інших райцентрах Тернопільщини і обласному центрі мені поки не відомо. Як на мене, поки не коректно давати оцінку членам партії «Фронт змін», які вступають у «Батьківщину». Давайте, ми дамо оцінку об’єднанню, коли процес буде на завершенні. Обов’язково я тоді для сайту «ПРО ВСЕ» дам свою оцінку. Сьогодні є добрі наміри і маленький початок. Зазначу, що я готовий двома руками підтримати на окрузі, де я працюю, об’єднання наших політичних сил, бо я знаю усіх партійців, з якими працюю.
– Михайле Володимировичу, чому депутати від «Батьківщини» з Тернопільщини, як відомо вас є аж троє, не виступили з трибуни Верховної Ради, коли свободівці фактично знищили домовленості щодо надання Чорткову статусу міста обласного підпорядкування?
– Сьогодні процедура виступу у Верховній Раді мені поки не відома. Повірте. Я вже маю що сказати по тих питаннях, в яких я є фахівцем і тим більше, коли стосуються нашої області. Коли проходить запис на виступ, я ще ближче 80 номера не потрапляв. Мені це трохи не зрозуміло. Моя позиція і в центральних засобах масової інформації, і на місцевих періодично озвучується. Якщо ж ми «прокололись» з Бойком у цьому питанні, то це наука нам. Не коректно якось ззаду нам було бігти і домовлятися, коли цим питанням займалась інша людина. Людина давала гарантію, що домовиться, що рішення буде прийнято. Це питання буде підняте ще раз у вересні місяці цього року, тоді ми ним займемось ретельніше. Тепер я буду робити все, щоб проект пройшов. Навіть, якщо будуть й інші нардепи займатись лобіюванням цього питання. Загальновідомо, що політика – це мистецтво домовлятися. І коли я все життя працював у сільському господарстві, був невеличким фермером, і коли переступив поріг Верховної Ради сказати, що я вже великий політик – це було б неправдою. Все поступово, крок за кроком. Я відчуваю, що на наступній сесії маю сили, вміння вступати в полеміку, дискусії по багатьох питаннях. Звичайно, не по всіх.
– Хочемо запитати вас по нашумілій в області справі вашого зятя, якого затримали правоохоронці за хабар. На якій стадії ця справа? Доведено вину чи ні?
– Сьогодні наші закони, суди, прокуратура працюють так, що легко завести справу проти будь-якої людини. Тим паче ,коли вона знаходиться в опозиції. Хочу сказати, що Михайло Апостол і мій зять – це є дві сім’ї.Я говорив: діти, я в опозиції, дивіться. Дуже складні часи. З вами можуть робити різні речі, щоб шантажувати мене. Наразі так склалося. Для мене не просте це питання. Я думаю, якщо б пішов і попросився, а це не так то просто, все б вирішили за 5 хвилин. Але це прохання, як на мене, можна трактувати із таким поняттям як зрада. Я б на це не пішов і в думках навіть такого не мав. Як є наразі, так і є. Я глибоко віруюча людина і вважаю, що на все воля Божа. Питання не стоїть – допомогти зятю, своїй дитині. За мене проголосувало 48 тисяч краян! Я не можу зрадити їхньої довіри. Дехто нині може сказати, я тобі допоміг, якби не я, то не став би Апостол народним депутатом. Як на мене, на все воля Божа, а якщо так чоловік так самовпевнено каже, то він ставить себе вище Бога, то про що тоді далі з ним говорити?. Не можна ставити себе вище Господа. Я встав із Богом в серці і думках, робив усю роботу і лягав спати, дякуючи Богові за кожен день. Сьогодні треба дати відповіді й на інші питання: обласне керівництво, чесно скажу, плакати хочеться від такої роботи. Бездарно розпущена більшість обласної ради! Там цвіт Тернопільщини працював! Наступні вибори знову бездарно програні. У нашої партії не має жодної люди в депутатському корпусі Тернопільської міської ради! Про це питання можемо теж багато говорити. Треба думати як тут виправитися. А розповідати якби не я, що стою ледь не вище Бога, не потрібно цих речей говорити. А син мій і зять – дорослі і самодостатні люди. Вони знають куди йде їхній батько і тесть, їм треба дуже обережно працювати. Не вони впливають сьогодні на мої рішення в політиці. Вони живуть і працюють як має робити кожен віруючий, поважаючий себе українець. А я, якщо зможу, десь по-доброму, по-батьківськи, поправлю. Але не за рахунок зради чи грошей!
– -Наскільки нам відомо, справа поки навіть не передана до суду…
– Це особисте, сімейне. Я не буду виносити і пояснювати.
– Кажуть, що ви побились з Василем Деревляним. Ця інформація оприлюднювалась на багатьох інформаційних ресурсах, ви навіть коментар давали. Розкажіть з перших уст, що там правда, а що видумка?
– Ми знаємось з вами, Борисе, не перший рік. Ви працювали у прес-службі обласної ради, на виборах неодноразово, от скажіть – я адекватна людина?
– Так. На останніх виборах за вас проголосувало стільки людей, попри шалену критичну кампанію щодо вас.
– Хіба ви думаєте, що я можу опуститися до того, щоб бився чи ще якісь речі чинив з керівником обласної партійної організації?
– Думаю, дискусія була…
– Так, дискусія у нас була і завжди буде і, що не виключено, на якихось вищих тонах. Є речі, про які я раніше міг змовчати, стерпіти. Але щоб я опустився до того, про що написали – ніколи! Це не означає, що я фізично чи морально сильніший від Деревляного. Насправді, такими не цивілізованими вчинками можна хіба показати свою слабкість. Можу сказати відверто, що у нас відбуваються серйозні партійні дискусійні розмови. На жаль, плюсів від цього я ще не побачив. Людина, яка сьогодні керує обласною партійною організацією ще не опустилася на землю. Чоловік не розуміє, що нині треба самому закотити рукави і працювати, працювати і працювати. Йти до людей. Спілкуватись з допомогою засобів масової інформації, на сайтах. Вести повноцінну інформаційно – роз’яснювальну роботу. А випускати обласну партійну газету, щоб прославляти керівника – цього замало. Тільки йти до людей! Я сьогодні кажу всім, навіть на всеукраїнському рівні, які люблять радити, пройдіть мажоритарні вибори і будете мати право говорити. Люди, по-перше, дадуть оцінку вам, а вже потім ви будете роздавати оцінки і радити як робити. Повертаючись до вашого питання кажу вам відверто: не було такого і, повірте, не буде.
– Читачі сайту «ПРО ВСЕ» доволі часто у пишуть у коментарях, що «Батьківщина» на Тернопільщині фактично не виступила з жодною акцією за останній період, окрім ходи зі Східного масиву до пам’ятника Бандері, коли приїжджали лідери опозиції Яценюк і Тягнибок, не підтримала колег з опозиційного табору, які доволі часто проводять акції в Тернополі. Наприклад, «Свобода» часто пікетує ОДА чи «УДАР» проводить якийсь захід, а ваша партія в стороні. Чому так відбувається?
– Це питання задайте, будь ласка, керівнику обласної партійної організації: чому голова в піску, чому сидить в кукурудзі і чекає, поки ми прийдемо до перемоги, а потім розповідати як ми разом боролися. Це питання не до мене. Я приймаю участь в усіх заходах, які ініціює обласне і всеукраїнське керівництво. Скажу вам, що я щодня маю різноманітні заходи, які обов’язково відвідую в селах і районах мого виборчого округу.
– Михайло Апостол не боїться критикувати губернатора Тернопільщини Валентина Хоптяна?
– Я нікого не боюся. Всіх критикую, якщо це по ділу. Сьогодні в мене дуже не проста ситуація з головами районних адміністрацій, де триває дерибан. Я критикую сьогодні і міністра сільського господарства за бездарне керівництво, в наслідок чого впала ціна на зерно. Все селянство понесло надзвичайні втрати. Зерно коштувало 2200 гривень за тонну, а тепер 1400-1500 гривень. Економіка, бізнес, банки люблять тишину. Не потрібно собі вішати лаври, коли ще нічого не зроблено. Порівняйте, як працюють у цивілізованих країнах. Чи знають рядові люди в Європейському Союзі хто в їхній країні міністр економіки і фінансів? Ніхто не знає, люди цим мало цікавляться, бо громадяни мають зайти в магазин і побачити, що за останні два місяці ціна на хліб чи молоко не зросла. Зарплата чи пенсія має трішки вирости. Якщо не ростуть ціни на комунальні послуги, товари першої необхідності, то люди розуміють, що немає інфляції. Я критикую усіх, хто заслуговує на критику. Не боюсь цього робити. Якщо це допоможе в справі розвитку села, райцентру чи Тернопільщини або й всієї України – буду це робити. Мені вже за «п’ятдесяту». Людину запам’ятовують не за її посаду, а за ті добрі справи, які вона зробила. Тому і я працюватиму, щоб мої діти і онуки гордилися своїм дідусем і батьком за добрі справи. А багатство… Сьогодні воно є, а завтра – не має. Все рівно, ми прийшли голі на цей світ і підемо такі ж, а добрі справи залишаться.
– Михайле Володимировичу, ваша політична сила почала активно піарити виїзне засідання транспортного комітету Верховної Ради на Тернопільщині. Кажуть, нібито область матиме зиск. Наскільки ця інформація правдоподібна? Адже керівник транспортного комітету пан Колєсніков з «Хюндаями» «прославився», з ремонтом доріг і затратами до Євро-2012… А тут кажуть, що Колєсніков ще «ощасливить» Тернопільщину…
– Ви задали гарне питання, тонко, в доброму значенні. Якщо ви вважаєте, що наша політична сила – це лише одна людина, яка на цьому піариться, то я з цим не згоден. Ви від мене чи мого колеги народного депутата Володимира Бойка цього не чули. Від кого ви це чули – задайте йому, будь ласка, це питання. Нехай чоловік відповість чому цього не відбулося, чому вже ділилось ненароджене теля. Це не до мене.
– А коли востаннє збиралося обласне бюро тернопільської обласної партійної організації «Батьківщина»? Доводилось чути різні версії. Що може сказати з цього приводу про роботу?
– Чомусь мене на останнє бюро не запрошували. Після тих критичних публікацій чи по якихось інших причинах – не можу сказати. У міжвиборчий період робота бюро так поставлена, що там нічого не вирішується.
– А як ви особисто оцінюєте діяльність мера –свободівця Сергія Надала? От на зустрічі з мешканцями вулиці Пилипа Орлика один із чільних діячів «Свободи» заявив людям, що Сергій Надал і Свобода – це дві великі різниці. Ви як людина, яка прожила понад пів століття, бачили обласний центр за різних влад, що скажете?
– Я проживаю в селі. У Тернополі дуже мало буваю. Проблем на моєму окрузі стільки, що чітко можу розповісти вам про бачення роботи мера міста чи містечка на моєму окрузі. Якщо бажаєте, я вивчу це питання і дам вам об’єктивну оцінку після аналізу. На жаль, чи на щастя, поки не можу. Як на мене, люди повинні оцінювати роботу влади.
– Зрозуміло. А які тоді акції опозиції заплановані на осінь 2013 року у вашому окрузі?
– Щодо акцій, то можу сказати точно, що я кожного дня спілкуватись буду з людьми. Буду проводити роз’яснювальну роботу щодо політичних питань, економічних, соціальних. Наприклад, чому зросли ціни, чи об’єктивно це, чи хтось займається спекуляцією. Якщо не має дороги то чому, якщо погано відремонтували, то куди звертатись, щоб виправити ситуацію, як покарати винних. Підприємцям допомогти, адже їх сьогодні «трусить» до сотні перевіряючи служб. Вважаю, що це набагато корисніше, ніж зібрати кілька тисяч людей, два десятки кінокамер і транслювати це за шалені гроші, піарячись на фоні людей. А яка реальна користь від цього громаді? А щодо революційної ситуації, то вона, як на мене, «доходить до кондиції». За комуністичних часів про початок революції говорили: низи не можуть вже жити по-старому, а верхи не можуть далі керувати по-старому. Я переконаний, що ситуація визріє, найімовірніше, в південних регіонах України та на сході. Це буде на найближчих виборах. Гуртування людей ще поки лише розпочинається. Потрібно залучати нову генерацію, молодь яка підросла. Треба працювати з кадровим потенціалом. Необхідно почути від керівників низових структур і аж до рівня столиці їхній план, бачення змін і тоді діяти. Просто треба знати, що робити, «від чого можемо танцювати», яка в нас база. Для цього також необхідно заслухати звіт керівника обласної організації. І аналогічні підсумки повинні підвести керманичі парторганізацій районів, міст і аж до сільських партійних осередків. А сьогодні сказати: «Дайте 10 людей з кожного села, бо завтра йдемо на акцію», то змістовно не правильно. Восени люди на городах, закінчились відпуски, треба заробити якусь копійку на зиму, щоб дітей вдягнути. Селяни копають картоплю і буряк, щоб мати чим прохарчуватися до наступного врожаю, а їх ще тривожити цими питаннями… Найперше має працювати центр – Київ. На його підсилення- обласні міста. Від них має щоденно йти інформація. Нещодавно ми проводили акцію як два роки вже за гратами перебуває наш лідер Юлія Тимошенко. Враження було…
– -Гнітюче?
– Ні. Прикро було, що не було стільки людей як би мало бути. Буде революційна ситуація, як я вже казав, коли верхи зрозуміють, що не можна ґвалтувати так людей, люди не зможуть терпіти більше, тоді відбудуться якісні зміни.
– Михайле Володимировичу, прокоментуйте ще таку ситуацію: опозиційні настрої у суспільстві зростають, а тираж газети головної опозиційної партії на Тернопільщині не те, що не виріс, а навіть зменшився. Кіоскери розповідають, що видання не користується популярністю. Це означає, що все ж таки велика політика робиться у столиці, а у Тернополі нічого не вирішується?
– А чому сайт тернопільської інтернет-газети «ПРО ВСЕ» користується популярністю? Чому інші сайти читають? Газети, журнали. Чому ж «не читають «Нашу Батьківщину»? По-перше, як на мене, це залежить від колективу видання. Не потрібно в газеті прославляти лише двох людей на всіх сторінках. Я проводжу передплату газети на весь свій округ. Я вважаю, що краще випускати невеличку, але місцеву газету на своєму окрузі. Її можуть читати старші люди, які нині не мають змоги передплатити, але хочуть бути в курсі подій, що ж робиться в Гусятині, Теребовлі, Бучачі, навколишніх селах. Про це по телевізору чи по радіо не розкажуть, а якщо й згадають, то дуже коротенько. Газета має бути цікавою. Наразі приглядаюся до людей, обдумую цю ідею як би її краще реалізувати.
– Давайте ще поговоримо про вашу роботу. Зізнайтесь. Чи прогулювали роботу у парламенті? З поважних причин чи не дуже?
– Я не прогуляв жодного сесійного засідання. Лише на початку роботи, я ще того не знав, у вівторок і четвер після обіду народні депутати мають також розписуватися. От два чи три рази я не знав, що необхідно тоді розписатися у відомості. Не був присутній у парламенті лише коли їздив у відрядження за кордон з питань євроінтеграції. Або їздив ще за наказом фракції чи офіційно від Верховної Ради.
– Наскільки змінилось ваше життя, зокрема дозвілля, відколи ви стали нардепом?
– Мені дуже бракує часу. Надзвичайно мало часу проводжу з родиною, внуками. У мене троє внуків. Це моя «батарейка», яка надає мені наснаги, життя. Якщо ви натякає про зміни в матеріальному плані, то скажу відверто, коли займався бізнесом, то краще себе відчував. Коли ж я приїжджаю в округ, то все йде на фінансову допомогу. Я не змінив автомобіль, я не купив квартири. Як жив у селі, так і живу. Але не шкодую ні про що. Тішуся, що я затребуваний, маю можливість з людьми спілкуватися. Хочеться разом з командою зробити добрі речі в цій країні, області. На жаль, всі нині бачать, яка жахлива фінансова ситуація в Україні. Фактично жоден народний депутат не може вибити кошти зі столиці для покращення життя людей, бо уряд просто не має фінансів. Через те, що біда в казначействах, я можу хіба особистим дзвінком посприяти, щоб кошти таки точно дійшли у сільську раду, міську. Коли у столиці взнають, куди просимо грошей, відразу кажуть: «Та ви що, хлопці, у вас обласна рада не працює, бюджет не прийнятий. Гроші просто пропадуть. Наведіть спочатку в себе порядок, а тоді будемо працювати по-правді». Про що тоді народний депутат від Тернопільщини може вести мову у столичних кабінетах? Поки не буде в області нормальної обласної ради, то вирішити якісь соціальні питання, включити їх до державних програм наразі не можливо. Ця ситуація розв’яжеться у 2015 році, скоріше навряд чи. Хто захоче з політиків ходити, агітувати, щоб лише рік часу попрацювати?
– Голова Тернопільської облдержадміністрації Валентин Хоптян міг би зробити подання, як це свого часу зробив Юрій Чижмарь…
– А для чого це йому?
– Ну хоча б для того, щоб прийняти бюджет.
– А навіщо? Адже Хоптян вирішує сам в ручному режимі.
– Ви хочете сказати, що така ситуація дуже вигідна Валентину Антоновичу?
– Ну не дуже, але виконавча гілка влади може вирішувати бюджетні питання фактично без згоди депутатів. А йти на вибори, де більшість отримають опозиційні партії – це не вигідно владі. Фінансові потоки області, нехай вони не значні, будуть пере направлені в інший бік, не вигідне керівництву області «перезавантаження» обласної ради. Це ще гірший варіант для них, ніж є зараз.
– Пане Михайле, чому ж тоді свободівці, ваші колеги по опозиції не складуть мандати, як це обіцялось, і не підуть на перевибори?
– Пане Борисе, повірте, я не знаю, що вони там кажуть і що думають. З радістю відповім на всі питання, що стосуються мене особисто. Я не знаю чому. Я в партії «Батьківщина». Можу відповіді дати лише на ті питання, на які хоч трошки дам відповідь.
– Ну а у Верховній Раді, в кулуарах не спілкуєтесь? Адже свободівці, які позиціонують себе націоналістами, фактично допомагають дерибанити область регіоналам!
– Під час особистого спілкування з народними депутатами з будь-якої партії обговорюємо різні теми, але це особисте. Повірте, всі рішення приймаються на засіданні фракції. Є лідер – він і веде. Ми можемо бути згідні чи не згідні, але як приймає більшість рішення, так і діємо. А якщо ти вважає, що правий, переконай фракцію. Напевно, партія, про яку ви згадували, на фракції приймає рішення і відповідно діє. Я собі так думаю. Як воно насправді, не знаю, бо не буваю на їхніх засіданнях і не можу бути.
– Ви їздили в Європу у депутатських справах. Що вдалось зробити, що ні?
– Я їздив не сам, а командою. Спочатку по затвердженню протоколу доповіді по Євросоюзу. Я є членом комітету країн причорноморського узбережжя. Три дні розглядали, працювали. Друга поїздка також стосувалась питань Євросоюзу. Рішення там приймаються також командно. Моє особисте враження – Європа не хоче бачити Україну в болоті беззаконня. Щодо Митного Союзу, то для нас сьогодні він вже недоступний і це добре. Агітувати за союз північним «братом» -це виступати проти України, проти народу. Смішно слухати політиків, які їздять на вишуканих європейських автомобілях, носять європейський одяг, їздять в Іспанію чи Італію відпочивати і агітують за Митний Союз. Напевно, їм треба піти до лікаря і перевіритися…Не хочу вживати грубого слова, щоб потім його не вихопили з контексту.
– Переконаний, що читачі «ПРО ВСЕ» зрозуміють…
– Треба бути завжди чесним: і перед собою, і перед людьми. Нехай пересядуть на російські «девятки». Вдягнуться у російський одяг. Єдине, про харчування можу зазначити, що в Білорусії дійсно налагодили виробництво нормальних продуктів. Але це лише одна із багатьох граней їхнього життя, а ми, Україна, знаходимось в центрі Європи, Бог дав найбільше чорноземів, країна, яка може витягнути усю економіку за рахунок аграрного сектору, і так ледь жевріємо. Та до нас мали б рватися працювати. Але щоб створити нормальні умови, необхідна політична воля. Що потрібно, щоб Україну перетворити в багату державу? Просто чесно працювати! Щоб контролюючі органи ставились до всіх однаково рівно. Для гаїшника порушення на дорозі має бути однаковим чи це вчинив тракторист Іван, чи генерал Петро. До цього дійшли в Польщі, Угорщині і поступово й у нас так буде. Як це настане, країна дуже швидко підніметься і українці будуть дуже гордитися, що зуміли побудувати добротну країну. Молитися Богові треба, щоб дав достойних лідерів, які б 99% працювали на країну і лише 1% для своїх дітей і внуків.
– На жаль, більшість українців сьогодні не бачать перспектив у майбутньому нашої держави і. відповідно, не уявляють себе в нашій країні реалізованими особистостями. У першу чергу це пов’язано з тим, що значна частина людей має небезпідставні побоювання, що президентом України знову буде обрано Віктора Януковича.
– Не бачать ті, від яких в значній мірі залежить доля країни. Якщо вони продадуться, а потім будуть плакати, якщо в останній момент проголосують за того непрохідного, який і не пройде, то звичайно, переможе Янукович. По всіх містечках і селах повинна вестися нормальна робота. Наступні президентські вибори – останній шанс для України. Якщо люди не будуть голосувати так, як підказує їм сумління, то гріш ціна тим голосінням. Запитайте своїх дітей і онуків, як вони хочуть жити і дайте собі відповідь. Бо якщо взяти пляшку горілки за голос, а потім 5 років галасувати, то гріш ціна цьому всьому. Нині помітно, що все поки йде до гіршого. Залишилось теперішній владі продати землю і будуть українці батраками на своїй землі.
– Пане Михайле, як ви думаєте, у наступних виборах Юлія Тимошенко братиме участь чи трьом лідерам доведеться домовлятися?
– На з’їзді Юлія Тимошенко висунута єдиним кандидатом в президенти від опозиції. На сьогоднішній день чинне законодавство не забороняє їй брати участь у виборчих перегонах. Разом з тим, Європейський суд визнав, що Юлія Тимошенко засуджена незаконно. На жаль, Україна поки не виконала рішення Європейського суду. Сьогодні є надія, що Янукович її випустить в Німеччину на операцію. Молимося, просимо Господа, щоб дав їй сили дочекатися того часу, щоб потім брати участь здоровою у президентських виборах..
– Пане Михайле, ми зачепили з вами чимало питань. Ви казали, що вам бракує тепер часу. А де ви берете натхнення? Що читали останнім часом? Можливо, маєте хобі…
– Перечитую нині книгу нашого земляка – Богдана Гаврилишина «Дороговказ у майбутнє». Мені дуже імпонує цей розумний чоловік, який у своїх поважних літах є надзвичайно енергійним. Він вірить і творить нову генерацію людей в Україні. Ще читаю «Сценарій для України» Сергія Медведя. Рекомендую. Багато часу проводжу в роз’їздах в машині. Маю планшет і комп’ютер. Читаю спеціалізовані інтернет-видання, аналізую і роблю для себе висновки. Чесно зізнаюся, натхнення черпаю в роботі. По можливості відпочиваю. З дружиною, яка після складної операції, 5 днів були в Криму. Хотілось довше, але справи кличуть. Сьогодні я в Києві, вчора мав бути в Польщі, щоб заключити договір по благодійному фонду, сьогодні їду за маршрутом Німеччина, Нідерланди, Данія та Італія. Це все також для розвитку фонду, щоб мати можливість повноцінно допомагати краянам, які є соціально незахищеними. Думаю, у міжсесійний період встигну все вирішити.
– Успіхів вам та спасибі за інтерв’ю.
Розмовляв Борис Машлянка