15 жовтня 1959 року в Мюнхені агент КҐБ Богдан Сташинський підступно вбив Провідника ОУН Степана Бандеру. З того часу минуло понад півстоліття, проте ідея і чин Бандери і сьогодні є пориваючими. Резонанс і не стихаючі суперечки навколо цієї постаті є цьому яскравим підтвердженням.
Ми знаємо, що кожна людина на Землі має своє призначення і зміст. Яке ж було тоді і є тепер призначення людини, народженої «на скресі двох епох, на грані двох світів», 1 січня під прізвищем Бандера, що перекладається як «прапор»?
Напевно, найпершим, хто усвідомив цю місію, був сам Степан Бандера. І не лише усвідомив, але й гідно її виконав. І місія Бандери полягала в тому, щоб з поневоленого народу «попув і хлопуф» викристалізувати націю борців і звитяжців. Місія Бандери полягала в тому, щоби показати нації шлях до звільнення і окреслити образи омріяного ідеалу – вільної Української соборної держави «без холопа і без пана».
Бандера не лише вказав шлях – він одним із перших став в лавах ОУН на дорогу боротьби за національне визволення і соціальну справедливість. І не схибив. Не зрадив. Не здався. І то серед, здавалось би, безвиглядних обставин, і то – всупереч їм.
Як і кожна людина – Бандера мав до вибору – жити забезпечено, чи жити небезпечно. Він свій вибір зробив. Зробив усвідомлений вибір як український націоналіст, і його аналітичний розум, відданість ідеї нації, харизматичний вплив та адекватна оцінка ситуації стали потужним поштовхом ідеї та боротьби.
Під прапором Бандери легендарна УПА дала світові безприкладні зразки героїзму, жертовності і звитяги.
Під його проводом ОУН стала авангардом і рушійною силою української національної революції, суть якої полягає, за словами Бандери, у «докорінній зміні, яка охоплює зміст і структуру державно-політичного, суспільно-державного й економічного життя… Нові ідеї, нові сили, нові системи піднімають боротьбу проти ідей, сил і систем, пануючих у дотеперішньому укладі, щоб їх усунути, прибрати кермо життям і розвитком свого народу та дати йому нові напрями, нові форми».
Сьогодні ж маємо лише часткову зміну «декорацій» та регулярну зміну «масок» при абсолютному збереженні змісту і персонажів «вистави», в якій народу відведена в кращому випадку роль «статиста», замість докорінної і рішучої зміни ситуації шляхом боротьби і, як результат, заміна прогнилого старого перспективним і життєстверджуючим новим. Здобути тривалу і омріяну перемогу можна лише внаслідок безкомпромісної боротьби, а не хитрувань, інтриг, крутійства, політичних спекуляцій, поступок, невизначеності, ідеологічного пристосуванства та партійної мімікрії.
Бандера знав, що «Ні на що не здадуться навіть найкращі нагоди й готовність допомогти, якщо сама нація не виборює й не кує своєї долі власною боротьбою». В боротьбі за свободу слід розраховувати лише на власні сили, мобілізовуючи і організовуючи їх.
Через десятиліття після смерті Бандера живий, реальний, він впливає, мобілізує, організовує, унапрямлює і кличе. Будьмо готові відгукнутися на його поклик.
Стефан РОМАНІВ, Голова ОУН (б)