Вчора я отримала такого листа. «Добрий день. Хотілось би вам написати про одну молоденьку дівчинку Олесю. Олеся Жуковська з Тернополя (Кременець) на Майдані з першого дня. Їй 21 рік, працює за 250 км від дому медиком-фельдшером. На Майдан поїхала як медик-волонтер. Що вона там тільки не бачила. На Грушевського їй згорів одяг, поруч граната впала…..але вона нікуди не пішла, а лишилась допомагати людям. За 3 місяці перебування на майдані захворіла, мала страшну ангіну і лежала в лікарні. кілька днів тому поїхала додому до мами, бо матуся плакала і просила показатись їй живою, а Олеся одна єдина в сім’ї. Поїхала на кілька днів додому. Але вчора, коли побачила, що коїться на Майдані, попри сльози мами, переживання тата та родини, вночі поїхала на Майдан автобусом, в якому були тільки чоловіки, 18 людей і вона сама……Зараз вона на Майдані в медпункті біля йолки. я горджусь такими як вона, думаю, що Олеся варта того, щоб Ви про неї написали».
Я написала Олесі, що хочу поговорити з нею. 15 годин тому вона мені відповіла «ок». Зранку дівчину поранили у шию. Зараз вона знаходиться у лікарні і бореться за своє життя. Олесю, ти така чудова! Живи!!!! #maidaners #Єлюди
