29 березня о 19:00 у галереї «Бункермуз» відбудеться репрезентація виставки Process народженої в Одесі, нині киянки Альони Токовенко.
Її робити — експресивні та неоднозначні. У них — алхімічні священнодійства, препарування страхів, травм і прихованого, яке не може вийти на поверхню. Художниця характеризує свій стиль як «Колаж, зі всього, що вдалося абсорбувати».
Картини, представлені на виставці, «створені приблизно в один період. У мене в голові є такі, ніби припадки, котрі тривають певний час. І той час занятий розмірковуваннями на певну тему. У цьому випадку — процесів. Ніби всі думи циклічно крутяться навколо одного каменя спотикання»
Біо:
Народилася 1989 року в Одесі
Навчання:
2012–2013 – Київський національний університет технологій та дизайну, факультет «Дизайн одягу». Залишила університет.
2006-2011 — Одеський державний художній університет ім. М. Грекова.
Виставки:
2012 — виставка робіт студентів ОДХУ ім. М. Грекова «На крилах натхнення»
2011 – персональна виставка «Здесь живут».
2011 – виставка дипломних робіт ОДХУ ім. М. Грекова.
2012 – персональна виставка PROCESS.
2012 – участь у фестивалі «Гогольфест».
— Який ваш концепт бачення мистецтва?
— Мені здається, а, може, так воно і є, що я могла б робити те сааме в будь-якому виді мистецтва, тому що насамперед хочу мати безпосередню справу зі своєю особистістю, всіма її страхами й травмами і всім, що приховано та не може вийти на поверхню. Це такий-собі квазінауковий трактат у картинках про те, що послав бог. Я не фанат живопису, як це прийнято казати, в сенсі, я б не могла, наприклад, раптом стати затятим колекціонером. Мені просто подобається ПРОЦЕС. Процес створення та відображення. Не саме явище, а скоріше механізми, що примушують його існувати та оновлюватися. Причина та наслідок і, як наслідок, — їх взаємодія, а також причина їх взаємодії цікавить мене. Це мене цікавить у будь-якій сфері, якщо намагатися проаналізувати певну надчутливість.
— Чи можна сказати, що ваші роботи герметичні?
— Так, герметичні, щось на кшталт автономної хімічної лабораторії, а може, вони просто хочуть залишити цей простір, що їх оточує, і прагнуть все для того мати в арсеналі. Я не знаю, бо не завжди свідомо маю на увазі те, що роблю. Воно так саме стається. Мої роботи – це наслідок підсвідомого вивчання процесів підсвідомості. Просто така собі документація процесу. Я взагалі мало думаю головою, скоріше я підлеглий відчуттів. А потім вони проходять процес внутрішнього аналізу.
Чекаємо вас 29 березня о 19:00 у галереї «Бункермуз» за адресою бульвар Шевченка, 1
