На вокзалі в Тернополі Володимира Чермошенцева зустрічали з квітами. Доба поїздки у потязі «Сімферополь-Львів» втомила старенького, але тримався він бадьоро. Житель Бахчисарая, етнічний росіянин, ветеран УПА вирішив на старість різко змінити своє життя тому, що, як він пояснив, «не хоче лежати в могилі на окупованій кримській землі». Він похоронив дружину і четверо дітей.

Непростою видалася доля Володимира Олексійовича. Народився на Поволжі. 1933-го, рятуючись від голоду, переїхав з мамою до Криму, де жили родичі. Там його застала війна. 15-річного підлітка вивозили на роботу в Німеччину, але по дорозі на ешелон напав загін УПА і визволив майбутніх остарбайтерів. Хлопець попросився до повстанців. Був ординарцем сотенного, а потім курінного УПА Георгія Чуйковського. Хоч і розмовляв російською, але не почувався чужинцем. Згодом оволодів українською і нині легко переходить на неї. Воював на Волині. Розповідає, що боїв з регулярними військами Червоної Армії повстанці не вели, воювали лише з фашистами і енкаведистами.

Коли після війни Володимир повернувся до Криму, там його вже чекали. Засудили до десяти років сталінських таборів: валив ліс у Кіровській області. Й раніше на нього, колишнього «бандерівця», у Бахчисараї кидали косі погляди, а залишатися нині в окупованому росіянами Криму стало небезпечно. Володимир Олексійович зрадів, коли його запросили до Тернополя побратими з братства УПА. Адже ще юнаком у загоні дав клятву на вірність Україні, а в Тернополі, як він висловився, люди знають, що таке Україна. «Звідси вже нікуди. Хіба що в землю», — каже він.

Росіянин за національністю, український патріот за духом Володимир Чермошенцев поки що житиме у санаторії «Медобори», а згодом, як пообіцяв голова обласної ради Василь Хомінець, подбають і про постійне місце проживання. Тим часом займуться переведенням пенсії, пропискою старенького.

Цим само потягом прибули троє солдатів-контрактників з Тернопільщини, які служили в одній із військових частин під Сімферополем. Розповідають, що після того, як частина перейшла до Росії, їм пропонували продовжити там службу, але вони відмовились і вирішили повернутися додому. «До останнього не вірили в те, що Крим і військова частина належать Росії, — каже один з хлопців. — Жодних наказів від свого керівництва ми не отримували». Вони мають намір і далі служити в українській армії.

До речі, керівники області і міста просять Міноборони передислокувати до Тернополя одну з військових частин Криму, адже база 11-ї Тернопільської артилерійської бригади добре збереглася.

Любов Левицька, Голос України

Фото Тетяни ТАРАСЕНКО.

Тернопільська область.

Напишіть відгук