Дівчата, маю розказати вам яка наволоч, бо зійду з розуму від напруги. Знайома моїх знайомих попросила мене дати пожити в квартирі сім’ї з Донецької області. Я їх зустріла на машині, нагодувала, дала ключі від квартири і поїхала ( я живу в іншому місці). Через кілька днів захожу , їх не було, вони вийшли за пивом ( як потім виявилось), на столі був ноутбук відкритий і там лист. Я прочитала- люди ж незнайомі, малолішо. Мене до сих пір тіпає, як згадаю. Господи, шо то за люди???? Як можна бути таким в час , коли війна іде???Там було про те, що я лохушка і взагалі бандери-лохи, їх можна розводити , бо вони наївні, що вони тут живуть в центрі як сир в маслі, все їм бескоштовно . Автор прикалувався з нашої вимови, розказував, шо классно би було покликати сюди путлєра і вигнати нас зі Львова. Бо у Львові реально круто- Европа. І щоб “пацани” не боялись сюди їхати – лохи все влаштують.І було б класно мою квартиру собі забрати. І ще купа-купа всього, що я не буду переповідати, бо зараз ще приб’ю когось через нерви.Потім вони прийшли і в нас була розмова типу – “Слиш ти овца, я те щас”Коротше, викликала я свого знайомого і відвезли ми цих сраних біженців на вокзал. Я купила квиток їм на поїзд до Вінниці і посадила у вагон. Господи, я не хочу щоб таке бидло жило в моєму місті. Хай краще думають, шо ми бандери людей їмо.Я не хочу більше допомагати ніяким біженцям з Донбасу, ні нормальним , ні ненормальним. НІЯКИМ. Вони привозили тітушок на майдан, вони покликали війну в Україну, Через них мої друзі мають воювати на Сході. Хай їдуть хоч на Марс, хоч в Москву.Хай несуть відповідальність за свої вчинки- може хоч тоді розуму навчаться.”
Наталія Білик
