В Україні – війна. У Верховній Раді – знищення коаліції. В Уряді – відсутність можливості фінансувати військо і зарплати.
Хочу висловити і свою думку про сьогоднішні події.
Батьківщина готова в будь-який час проводити будь-які вибори. Це зовсім не новина. Саме в нас найбільш розгалужена партійна мережа, досвідчені партійці для роботи в комісіях, стабільні штаби, які пристосовані до будь-яких умов. Тому лякати нас виборами, як мінімум безглуздо. Чи вони будуть 26 жовтня 2014 року, чи на весні, для нас зовсім не суттєво. Але для тих, хто дбає про долю держави, а не власні політичні амбіції, перед походом на вибори, сьогодні потрібно оцінити ситуацію в державі.
Україна піддана відвертій військовій агресії з боку Росії. На східному кордоні ведуться справжні бойові дії. По наших позиціях стріляють із важкої техніки. Професійні російські диверсанти організовують засідки для наших військових. В небі збивають цивільні та військові літаки. Наші герої гинуть щодня. Гроші, зброя і чеченці теж російські. Та президент боїться назвати все це війною. Для нього якось простіше проводити антитерористичну операцію. А російський слід лише фіксується.
Війну нам обіцяли завершити 25 травня. Та виявилось, що це обіцяли брехуни та пристосуванці.
Українські військові, які крім регулярних підрозділів Збройних Сил, Нацгвардії та МВС в більшості складаються із хоробрих добровольців, не мають належного ні матеріального, ні продовольчого, ні технічного, ні збройного забезпечення. Не можна сказати, що держава самостійно почала ставити наше військо на ноги. Це в першу чергу робить злиденний український народ. І обмундирування, і взуття, і їжа, і запаси питної води, і засоби зв’язку, і навіть бронежилети, тепловізори і все інше, що можуть купити цивільні люди, по копійках стягується із народу. Збір коштів організовано фактично в кожному населеному пункті, навіть у найменших селах. Активно долучились й релігійні громади. Та все ж і цього не достатньо. Для того, щоб ще хоч трішки покращити матеріальне становище війська Урядом вже вдруге запропоновано надзвичайно жорсткі, а отже, і не популярні заходи. Кабмін попросив Верховну Раду збільшити акцизи, розібратись із ситуацією на газовому та нафтовому ринках, звернути увагу на великий бізнес, дістатись до використання надр. Ще раніше довелось скоротити й деякі соціальні виплати. Ще трішки затягти паски просили й зараз. Іншого виходу із складної економічної ситуації просто немає. Та, на жаль, готових брати на себе відповідальність за стан справ в державі виявилось зовсім не багато. Це лише фракція Батьківщина та декілька позафракційних. І дивного нічого немає. Як пропрезидентські депутати проголосують за наведення порядку з використанням, транспортуванням і продажем газу, коли сам президент ще перед виборами літав до самого Фірташа? Як добратись до великого бізнесу, коли керівництво президентської адміністрації говорить устами Льовочкіна? Як припинити свавілля на ринку нафтопродуктів, коли ціла депутатська група торгується за преференції для свого бізнесу? Як врегулювати економіку, коли команда президента активно розставляє «смортящих»? Як можна ратифікувати угоду про асоціацію з Євросоюзом, коли команда Порошенка перед цим хоче проводити консультації із ворогом – Росією? Та ніяк!
Безумовно, переформатувати парламент потрібно негайно. Але і для цього є інші важелі. В руках президента зосереджена повнота влади над органами прокуратури та СБУ. А кримінальних справ на Чечетова, Єфремова, Симоненка, Олійника, Калетника, Шуфрича і інших досі немає. Досі є депутатами сини Януковича, Пшонки та Азарова. В сесійній залі однозначно знайдуться голоси для зняття недоторканності із них. Гасло десятирічної давнини «Бандитам – тюрми!» сьогодні, як ніколи, може бути успішно реалізованим. Але як Порошенко дасть вказівку порушувати проти них справу, якщо він і сам засновував Партію Регіонів? Як їх притягнути до відповідальності, якщо вони були однією командою ще в недалекому 2012 році, коли сьогоднішній президент був міністром в Уряді Януковича-Азарова? Як посадити винуватців грабунку держави і пособників війни, коли вони чемно приходять голосувати за всі кадрові пропозиції Глави держави і вже більше двох тижнів, приходячи в президентську адміністрацію, вибирають для себе виборчі округи? Та ніяк!
Та й провести троє виборів за один рік (на носі вибори органів місцевого самоврядування), використавши для цього значні бюджетні кошти – це просто злочин.
Багато років Україну роз’єднували. Мовою, міфами про головорізів-бандерівців, спотворенням історії, несправедливим бюджетним розподілом… Тепер може додатись ще один пункт – обрання влади для частини України. Але ж вона у нас одна. Цілісна і неподільна, єдина Україна. Влада може обиратись лише всією державою.
Розвал коаліції я вбачаю лише в одному – в бажанні окремих осіб просто перерозподілити фінансові потоки, вклинитись в корупційні схеми.
Водночас, щоб не бути звинуваченим в простому критиканстві, пропоную конкретні речі:
1. Негайно ввести воєнний стан (хоча б в Луганській та Донецькій областях).
2. Прийняти запропоновані Урядом нові правила бюджетних надходжень та видатків.
3. Довести до логічного завершення збір матеріалів на депутатів, які є пособниками терористів або приймали участь в грабунку бюджету і державного майна. Після цього замістити їх провівши довибори на окремих округах та зміщенням списку кандидатів.
4. Впровадити найжорсткіший контроль за діяльністю державних установ та підприємств. Ліквідувати усі корупційні схеми. Дозволити правоохоронцям «розробяти» міністрів, депутатів і інших чиновників найвищого рівня для недопущення розкрадання коштів.
5. Подати на ратифікацію угоду про асоціацію з ЄС.
6. Забезпечити прийняття конституційних змін, спрямованих на зміну системи державного управління.
7. Провести вибори депутатів Верховної Ради разом із виборами місцевого самоврядування наступною весною.
8. Припинити підігравання олігархічним групам, які пристосовують при кожній владі.
9. Нарешті наважитись Порошенку та його команді взяти на себе усю повноту відповідальності за стан справ в державі і не перекладати свої недолугі проступки на інших.
Арсений Яценюк – единственный человек, который был на своем месте
