Вчора у тернопільському архіві відбувся круглий стіл 1914, 2014 роки. Перша світова війна, українське питання, уроки історії

Під час засідання транслювались відеоролики Сергія Ткачова про ті далекі події.

Довідка

Карл І Франц Йосиф (нім. Karl Franz Joseph Ludwig Hubert Georg Otto Marie von Habsburg-Lothringen, народився 17 серпня 1887 у Перзенбойг-Готсдорф — помер 1 квітня 1922, Фуншал) — імператор Австро-Угорщини, король Богемії (під ім’ям Карл III, чеськ. Karel III.), король Угорщини (під ім’ям Карл IV, угор. IV. Károly), король Галичини та Володимирії (у 1916-1918 роках) з династії Габсбургів.

Останній правитель династії Габсбургів, Карл належав до другорядної її гілки: за прямою лінією лише його прапрадід Франц II був імператором. Батьком Карла був ерцгерцог Отто (1865-1906), племінник імператора Франца Йосифа I. В момент народження Карл був п’ятим у черзі на престол, причому народження нових нащадків могло б віддалити його від корони ще сильніше. Однак Франц Йосиф пережив послідовно свого єдиного сина Рудольфа (загинув 1889, не залишивши синів), свого брата ерцгерцога Карла Людвига (помер 1896), молодшого племінника Отто (помер 1906 від хвороб, що стали наслідком розгульної молодості) й нарешті, старшого племінника Франца Фердинанда (вбито 1914 у Сараєві), діти якого, народжені від морганатичного шлюбу, не мали права на престол. Після цього, одночасно з початком Першої світової війни, 27-річний ерцгерцог Карл став черговим спадкоємцем свого 84-річного двоюрідного діда, держава якого була вже приречена на крах.

Смерть Франца Йосифа 21 листопада 1916 року звела Карла I на престоли Австрії та Угорщини. До того часу військове та внутрішньополітичне становище країни було вкрай тяжким. Імператор Карл особисто взяв на себе командування військами, прагнучи заручитись підтримкою угорців, коронувався в Будапешті наприкінці грудня 1916 року, незважаючи на воєнний час.

За правління Карла І Австро-Угорська імперія як член Четверного союзу продовжувала брати участь у Першій світовій війні. За Карла І Австро-Угорщина 19 січня 1918 визнала незалежність УНР і 27 січня 1918 року уклала разом з іншими членами австро-німецького блоку Берестейський мир 1918. Уряд Карла І не виконав таємної статті договору про виділення української частини Галичини і Буковини в окремий коронний край у складі імперії, а 4 липня 1918 року анулював цю таємну угоду. За правління Карла І в листопаді 1918 року на західноукраїнських землях відбулася національно-демократична революція, що завершилася утворенням Західно-Української Народної Республіки. Під час революції Карл I був змушений 11 листопада 1918 року зректися влади в Австрії, а 13 листопада — в Угорщині. При цьому імператор оголосив, що «відсторонюється від управління державою», підкреслюючи, що це не є зреченням від престолу. 3 квітня 1919 року австрійський парламент позбавив династію Габсбургів права на престол.

Після двох невдалих спроб повернути угорський престол у 1921 році його було 19 листопада того ж року інтерновано Антантою на острів Мадейра, який було визначено йому у якості місця заслання. У березні 1922 року внаслідок переохолодження захворів на запалення легенів й 1 квітня помер.

2004 року беатифіковано (долучено до блаженних) Католицькою церквою. У січні 2008 року його останки було перенесено до віденської Капуцинеркірхе й поховано у Імператорському склепі поряд з іншими Габсбургами.
Карл I був одружений з 1911 року з принцесою Зітою Бурбон-Пармською, дочкою останнього пармського герцога Роберта I. Вона надовго пережила чоловіка й померла 1989 року. Шлюб був багатодітним: у них народилось п’ять синів і три дочки.

Сини імператора: Отто (1912–2011), Роберт (1915–1996), Фелікс (1916–2011), Карл (1918–2001), Рудольф (1919–2010).

Старший син Отто (1912–2011) — голова австрійського імператорського дому (при цьому мав демократично-республіканські переконання), був депутатом Європарламенту.

Нащадки Карла I, який прожив лише 35 років, відзначаються багатодітністю й довголіттям. У Карла I 13 онуків й 23 правнуки лише за прямою чоловічою лінією, завдяки чому дім Габсбургів є однією з найбільших за чисельністю представників династією в Європі, поступаючись тільки Бурбонам.

Напишіть відгук