Російські військові експерти, не кажучи вже про міжнародних, критично оцінюють рішення Росії про постачання Ірану ракет С-300 — як черговий безглуздий крок і спробу насолити Сполученим Штатам.
Президент Росії Володимир Путін не забув у своїй «прямій лінії» з росіянами відзначити, що комплекси С-300 є виключно оборонними засобами. Проте це лише частина правди: отримавши комплекси протиповітряної оборони, Іран може відчути себе в безпеці від можливих авіаційних ударів.
Це загрожує тим, що політика країни стане агресивнішою, насамперед, стосовно Ізраїлю. Крім того, російські С-300 можуть спонукати Іран відмовитися від зобов’язань призупинити ядерне озброєння, чого добиваються США і ЄС.
Таким чином, російські С-300 в Ірані — це швидше дестабілізуючий чинник, ніж стримуючий, як це намагається показати Путін.
Чи бажає Президент Росії створити ще одну гарячу точну у світі і відкрити новий фронт у протистоянні із Заходом? Чесно кажучи, не думаю. Проте точно розумію, що він хоче стати частиною проблем на Близькому Сході, а значить і частиною їхнього рішення. Таким чином, Росія прагне нав’язати свої послуги, як посередника у вирішенні міжнародних конфліктів, без участі якого їх припинити неможливо.
Подібна позиція Росії дуже вигідна, і Путін застосовує її не лише на Близькому Сході, але і на інших міжнародних театрах. Водночас ще жоден з конфліктів, де Росія була або вважалася частиною проблеми, не розв’язаний остаточно. Недавні приклади: Придністров’я, Південна Осетія, Абхазія і, звичайно, Донбас.
Таким чином, Росія створює ситуації, завдяки яким змушує іноземних партнерів іти на деякі поступки, на торги. Але при цьому проблема не вирішується, а здебільшого навіть погіршується.
