Ідея будівництва на Дністрі шести гідроелектростанцій від самого початку наразилася на несприйняття громадськістю, науковцями. Екологи заявляють, що це може завдати непоправної шкоди заповідній флорі та фауні Національного парку «Дністровський каньйон», порушує низку відповідних законів України і її міжнародних зобов’язань. Мешканці ж населених пунктів, розташованих поблизу ріки, побоюються, що їм доведеться розпрощатися зі своїми оселями, — передбачається затоплення земель сільськогосподарського призначення, ландшафтів
з унікальним кліматом.

ІЩЕ ПОНАД рік тому депутати Тернопільської та Івано-Франківської обласних рад на сесіях заборонили на своїх територіях будівництво ГЕС. Енергетики почали наполягати на тому, що каскад станцій нібито необхідний для захисту наддністрянських міст і сіл від підтоплень. Буцім саме заради цього зводитимуть протипаводкові водосховища. А гідротурбіни на греблях — то другорядне, щоб залучити інвестиції.

Схоже на лукавство. А що кажуть учені? В одному з інтерв’ю фахівець із безпеки гідротехнічного та гідроенергетичного будівництва доктор технічних наук, професор Національного університету водного господарства та природокористування Дмитро Стефанишин назвав повені на Дністрі характерним елементом його гідрологічного режиму: «Переважно паводки формуються у верховій частині його басейну в літній і осінній періоди за рахунок дощового стоку в Карпатах. Якщо і проводити протипаводкові заходи, то на притоках Дністра, особливо на тих, стік яких формується в горах. Дуже сумнівно, що жителі населених пунктів, розташованих у каньйоні, після будівництва гребель отримають захист. Скоріше, навпаки — при паводках зазнаватимуть ще й додаткової шкоди. Частину поселень у каньйоні взагалі доведеться ліквідовувати і переносити. Як це колись уже робилося при наповненні Дністровського водосховища. Виходить, що ми захистимо людей, виселивши їх із територій, які використовуються віками?» Як тут не згадати сумну долю 63 затоплених сіл у Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій областях, які назавжди поглинула ріка при спорудженні Новодністровської ГАЕС на початку 80-х минулого століття. Під воду канули ще й 16 тис. га землі, 100 га лісу.

Нині свобода на висловлення власної думки, яка не завжди збігається із позицією влади, нібито є, проте… На численні звернення, протести громадськості уряд Гройсмана не зважив — минулого літа ухвалив державну Програму розвитку гідроенергетики до 2026 року. І, таким чином, фактично легітимізував перспективу появи каскаду ГЕС на Дністрі. Уже оголошено тендер на розробку технічної документації.

У відповідь жителі придністровських сіл і міст почали масово збирати підписи під відозвою не допустити будівництва гідростанцій, заборонити вилучення особливо цінних земель природоохоронного значення. Якщо до них не прислухаються у Києві, обіцяють вдатися до рішучіших протестів, навіть радикальних дій.

За словами старости Горошови Борщівського району Марії Затолочної, майже півтори тисячі її односельців уже підписалися під таким зверненням. Аналогічні «петиції» готують сусіди із Вільхівця, Михалкового, Усті, чиї села у можливій зоні підтоплення. Одноголосно проти заборони будівництва об’єктів електроенергетики — депутати Заліщицької міської, Золотопотіцької селищної рад, Мельнице-Подільська об’єднана територіальна громада. Піднімаються села на Івано-Франківщині, Буковині, не хочуть, «щоб Дністер перетворили на шість ставків».

Занепокоїлись активністю українських енергетиків і в Молдові. Тамтешнє міністерство екології застерігає наших урядовців, що проект має врахувати й інтереси сусідньої держави, для якої Дністер — основне джерело прісної води.

ПАТ «Укргідропроект», ініціатор створення Верхньодністровського каскаду ГЕС, нарешті «зважив» на суспільний резонанс. Його генеральний директор Володимир Кривицький письмово поінформував голів Тернопільської, Івано-Франківської та Чернівецької облрад, що все буде по закону. Однак немає навіть натяку на відмову від ідеї будівництва! Місцевим громадам як «заспокійливе» запропонують «найбільш прийнятний варіант» розміщення ГЕС. Після того відбудеться його суспільне обговорення.

Як обіцяє пан Кривицький, пропозиції і зауваження врахують по закінченні розробки ТЕО «з деталізацією заходів по мінімізації впливу на навколишнє середовище та покращення соціально-економічних умов проживання місцевого населення». Далі — обговорення у громадах, погодження з органами місцевого самоврядування трьох областей, висновки державної експертизи… Але, нагадаємо, команда Гройсмана уже «заверстала» каскад ГЕС до державної Програми розвитку гідроенергетики на найближче десятиліття! По суті, вирішила долю Дністра — пошматувати його, — не чекаючи громадських обговорень, не вислухавши науковців, екологів, без експертних оцінок.

Керівник громадської організації «Зелений світ» Олександр Степаненко упевнений: новим каскадом ГЕС Кабмін відкриває велику «годівницю» для додаткових прибутків енергоолігархів. «Замовниками тієї Програми є ПАТ «Укргідроенерго» та олігархи, що володіють енергетичним ринком України, — вважає Степаненко. — Що від того може «світити» місцевим громадам? У селах Хмельницької, Чернівецької, Вінницької областей, розташованих навколо раніше зведеного Дністровського гідровузла, такі само злидні, що й у нас — немає роботи, обіцяної «розвиненої» інфраструктури. Нічого їм той проект не дав, окрім розбитих доріг і знищеного довкілля».

Тезу, буцімто без нових ГЕС на Дністрі енергонезалежність України неможлива, громадський активіст Іван Ковалик вважає цинічною брехнею. Мовляв, підкинута для того, щоб приховати інтереси справжніх лобістів будівництва — російських і проросійських олігархів, які послідовно прибирають до рук українську енергетику.

Днями питання будівництва каскаду гідроелектростанцій знову «спливло» на сесії Тернопільської облради. Зокрема, слово надали міському голові Заліщиків Аллі Квач.

— У січні голів місцевих органів самоврядування повезли на екскурсію на Новодністровську гідроелектростанцію. Дорогою нам розповідали про благо, яке принесе будівництво нових шести ГЕСів. Проте побачене переконує в іншому. Наприклад, у Василівської сільради для потреб гідростанції забрали 430 гектарів хорошої ріллі. Я там побачила дуже багато покинутих будинків…

Для когось Дністер — це просто голуба стрічка на карті України, а для людей, які там живуть, — мала батьківщина. Мій син загинув на Сході України. Коли був востаннє дома, пішов на сплав по Дністру з друзями. Це було 6 липня 2014 року, а вже 27 липня він загинув, визволяючи Україну від зайд. Дитина тоді попрощалася з усім, що було дороге її серцю. Як голова громади, як наддністрянка, як мати п’ятьох дітей і мати загиблого сина, заявляю: не дозволю знищити те, за що загинула моя дитина!

Після цих слів усі присутні в залі встали і довго аплодували мужній жінці.

Як і в березні 2016-го, депутати Тернопільської обласної ради сказали своє рішуче «ні» каскаду ГЕС на Дністрі. І звернулися до Кабміну з вимогою: його рішення, яке відкриває дорогу цьому будівництву, має бути скасоване.
Михайло ЛЕВЧУК.

Тернопільська область.
“Сільські вісті”

Напишіть відгук